РОЗДІЛ 2
УЧАСТЬ НАСЕЛЕННЯ КИЇВЩИНИ В РОЗГОРТАННІ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ В ЧАСИ РЕВОЛЮЦІЇ
Лютнева революція 1917 року в Росії призвела до кардинальних змін у політичній системі країни. Імперські державні інститути впали без помітного опору, довівши повну нездатність виконувати владні функції. Тимчасовий уряд, який із падінням самодержавства прийшов до влади в Росії, взяв курс на демократизацію суспільства. Обвал імперської влади призвів до життя сили, які, здавалось, перебували в ембріональному стані. Суспільно-політична ситуація, яка виникла в Україні після повалення самодержавства, відкривала можливості для національно-демократичних перетворень життя. Але реалізація цих умов українською спільнотою була можлива лише за наявності свободи державної.
Про події в Петрограді і ліквідацію в Росії самодержавства громадськість Київщини дізналася завдяки періодичній пресі. 4 березня 1917 року газета "Киевская мысль", яка поширювалася в містах і селах губернії, повідомила своїх читачів, що в Києві "відбулося багатолюдне зібрання представників українських місцевих та деяких провінційних організацій та груп". На зібранні були зачитані телеграми та особисті повідомлення, які стосувалися революційних подій в Росії. Завдяки цьому стало відомо про утворення у Петрограді Тимчасового уряду, який заявив про свої демократичні наміри, а учасники зібрання вітали цей уряд і " ухвалили надавати йому всіляке сприяння". "На завершення, - повідомляла газета, - було ухвалено випустити від імені об'єднаних українських організацій до широких мас міського та сільського населення відозви про необхідність підтримки повного порядку та спокою і сприяння можливому послабленню продовольчого питання" [3.126, №63, с. 1].
У свою чергу, в містах та селах Київщини стали обговорюватися події, пов'язані з ліквідацією самодержавства та суспільно-політичним становищем в Україні. В Умані на початку березня 1917 р. у міському театрі відбувся масовий мітинг, на якому виступили люди з різними ідейними поглядами. Посланець більшовиків І. Кулик пропагував ідеї російської соціал-демократії, закликав до силових методів у вирішенні суспільних проблем, а член товариства тупівців Реврюк присвятив свій виступ намірам нової влади демократизувати суспільство. Саме його виступ прихильно приймали слухачі. У ці ж березневі дні селяни Гусакове Звенигородського повіту зібралися біля управи на сходку. Молодший брат вже тоді відомого етнографа Никодим Смоктій оголосив про падіння російського самодержавства і пристрасно закликав селян встати за волю України та гуртуватися у Вільне козацтво. Після кількох виступів селян, які також висловилися за волю України, на будинку управи було вивішено синьо-жовтий прапор. Селяни села Топилки цього ж повіту направили телеграму Київській раді робітничих депутатів, в якій вимагали усунути від влади поміщиків і поліцейських чинів, а їх місце мали б зайняти люди, які користуються народним довір'ям. "Без народного довір'я, - говорилось у телеграмі, - ніякі службові особи і установи не можуть існувати" [2.94, с. 43 - 44].
Важливий вплив на розгортання суспільно-політичної активності населення Київщини мало звернення Центральної Ради 9 березня 1917 року "До українського народу". У звернені повідомлялося про повалення самодержавства, виникнення в Петрограді Тимчасового уряду та створення Української Центральної Ради. Центральна Рада зверталася до народу із закликом " рішуче домагатися від нового уряду прав, які тобі належать і які ти повинен мати". Звернення містило перелік конкретних вимог українського руху: запровадження української мови у навчальних закладах усіх рівнів, а також у судах, урядових інституціях, церквах, земствах, інших неурядових закладах. Громадяни закликалися гуртуватися в культурно-просвітницькі товариства, політичні та економічні спілки, формувати Український національний фонд та " вибирати своїх людей на всі місця". Центральна Рада заявила про свій політичний намір - добитися автономії для України [2.110, т. 1, с. 143].
Перші кроки у пробудженні національної свідомості українців пов'язані з гаслом "Вільна Україна". З поваленням самодержавства це гасло відігравало роль політичного об'єднуючого чинника, навколо якого згуртовувалися українці, їх політичні сили та громадські об'єднання, незалежно від їх світоглядних позицій. Воно мало за своїм змістом багато варіантів в умовах розгортання національно-визвольної революції і вже в березні 1917 р. стало домінувати у виступах та заявах представників громадськості, політичних сил, відображалося на прапорах і транспарантах під час мітингів і демонстрацій. Гасло "Вільна Україна", його підтримка свідчили про прагнення найширших верств суспільства провести національно-демократичні перетворення. Учасники акцій вимагали створення української школи, преси, відродження української мови, припинення війни. Союз українських автономістів-федералістів став видавати газету "Вільна Україна", яка поширювалася у повітах Київщини і розповідала про демократичні зміни в політичному житті країни. Цьому сприяла робота активістів "Союзу", яку вони проводили під гаслом "Передай нашу газету з рук в руки, з хати до хати". У селі Паланочка Уманського повіту відбулася маніфестація, присвячена жертвам російської революції. Учасники маніфестації зібрали хліб і крашанки для армії та гроші до національного фонду. Серед маніфестантів майоріли національні прапори з написом "Хай живе Вільна Україна" [3.115, №2, с. 1]. На першому з'їзді кооператорів Уманщини виступи більшості ораторів завершувалися словами "Слава Вільній Україні" [1.88, с. 2]. На початку березня у Звенигородці відбулася демонстрація за участі місцевої інтелігенції, службовців і селян із сіл Вільшана, Кирилівка (батьківщина Т. Шевченка), Вільхівець, Катеринопіль. Учасники демонстрації співали "Зречемося старого ми світу". Деякі демонстранти несли червоні прапори, портрети поета-революціонера Т.Шевченка. Група демонстрантів у будинку земської управи і міської думи зривали