РОЗДІЛ 2
АГРАРНЕ ПИТАННЯ І ЙОГО ОБГОВОРЕННЯ НА КАТЕРИНОСЛАВЩИНI НА ПОЧАТКУ XX СТОЛIТТЯ
2.1. Сільське господарство Катеринославщини. Загальний стан
На початку XX столiття Катеринославщина посiдала важливе місце не тільки в
українськiй, але й в загальноiмперськiй економіці. Площа її складала 55 706
квадратних верст (63 395 км2). Ділилася губернія на 8 повітів (див. таблицю
2.1), а ті, у свою чергу, на волості (усього 218). Половина повітів
(Катеринославський, Новомосковський, Верхньоднiпровський і Павлоградський)
займали територію нинішньої Дніпропетровської області; Олександрівський повіт
охоплював північні райони Запорізької; Бахмутський і Марiупольський
територіально майже відповідали Донецькiй області; нарешті, Слов’яносербський
повіт розташовувався на заході сучасної Луганщини. Найбільшим повітом був
Олександрівський (8,8 тис. кв. верст), найменшим — Слов’яносербський (4,5 тис.
кв. верст) [1].
Таблиця 2.1
Площа та адміністративно-територіальний поділ Катеринославської губернії
напередодні Столипінської аграрної реформи
Повіти
Площа
Кількість
волостей
Кількість
сіл
кв. верст
км2
у % від площі
губернії
Катеринославський
6 611
7 523
11,9
29
563
Олександрівський
8 801
10 016
15,8
28
628
Бахмутський
8 106
9 225
14,6
20
930
Верхньоднiпровський
6 164
7 015
11,1
27
914
Марiупольський
8 065
9 178
14,5
28
562
Новомосковський
5 739
6 531
10,3
34
764
Павлоградський
7 747
8 816
13,9
25
231
Слов’яносербський
4 473
5 090
8,0
27
348
Усього по губернії
55 706
63 395
100,0
218
4 940
[Складено за даними: Статистический ежегодник России. 1906 год. – СПб, 1907.]
Більша частина губернії являла собою одноманітну рівнинну поверхню (східні
повіти захоплювали частину невисокого Донецького кряжу). Серед грунтів
переважали чорноземи (їхні потужні шари доходили в глибину до 1,5 метра). Тепле
літо і порівняно коротка зима створювали прекрасні передумови для високих
врожаїв сільськогосподарських культур. Серед кліматичних недолiкiв слід
вiдмiтити нестачу вологи — за рік випадало від 400 до 500 мм опадів, тобто в
півтора раза менше тієї кількості, що могла б випаруватися. Iншого літа дощів
могло пройти і значно менше нiж звичайно, наслідком посухи ставав неурожай. Але
в цілому, природно-кліматичні умови регіону були сприятливими для землеробства.
Російський чиновник А. Клопов, котрий вiдвiдав у 1909 р. Катеринославщину з
інспекцією, звернув увагу на те, що місцева земля здатна давати «баснословные
урожаи, совершенно немыслимые вне черноземной зоны» [2].
Населення Катеринославської губернії в 1906 р. складало 2709 тис. жителів. З
них городян було лише 289 тис., у сільській же місцевості мешкало 2419 тис. —
майже 9/10 усього населення (див. таблицю 2.2). Розподілено сільське населення
було досить рівномірно. Його щільність коливалася від 35,6 чол. на кв. версту
(31,3 чол. на км2) у Марiупольському повіті до 54,6 чол. на кв. версту (48 чол.
на км2) у Новомосковському. Середня щільність сільського населення по губернії
складала 43,4 чол. на кв. версту (38,1 чол. на км2). Серед повітів
найнаселенiшим був Бахмутський — 413 тис. сільських жителів, на останньому ж
місці перебував Слов’яносербський — 198 тис. селян [3].
Таблиця 2.2
Сільське населення Катеринославської губернії напередодні Столипінської
аграрної реформи
Повіти
Все
населення
(тис.чол.)
Сільське населення
Щільність сільського населення
(тис. чол.)
у % від
населення
губернії
осiб на
кв. версту
осiб на
км2
Катеринославський
447
314
13,0
47,1
41,4
Олександрівський
355
331
13,7
37,6
33,0
Бахмутський
437
413
17,1
51,0
44,8
Верхньоднiпровський
268
260
10,7
42,1
37,0
Марiупольський
328
287
11,9
35,6
31,3
Новомосковський
328
313
12,9
54,6
48,0
Павлоградський
317
304
12,6
39,1
34,4
Слов’яносербський
228
198
8,2
44,2
38,8
Усього по губернії
2 709
2 419
100,0
43,4
38,1
[Складено за даними: Статистический ежегодник России. 1906 год. – СПб, 1907.]
Катеринославська губернія перебувала на так званому «великороссийском
положении», що передбачало пріоритетність общинного землеволодіння і
землекористування. Як відомо, після реформи 1861 р., селянство, хоча й здобуло
свободу від крiпосницької залежності, проте залишилося найбезправнiшим станом у
Російській імперії. Питання про землю (для селянина воно було найважливішим) не
було вирішено навіть задовільно, адже колишні крiпаки отримали частину земель
поміщика, але це «наделение» не стало добродійністю. З поміщиком розрахувалася
держава, зваливши на плечі селян тяжкі викупні платежі на свою користь (вони
відшкодовувалися селянами до 1906 р.)
Колишні державні селяни (таких на Катеринославщинi була більшість), отримавши
казенні землі (природно, теж за викуп), відрізнялися від поміщицьких насамперед
розміром свого середнього наділу. Так, у 1877 р. в перших у Катеринославськiй
губернії на подвір'я припадало в середньому 16 десятин землі, а в других —
тільки по 6. Правда, процес передавання частини поміщицьких земель колишнім
приватновласницьким селянам тоді ще не завершився. До того ж, приріст населення
в колишніх державних селян був вищий. Та все ж, як показано в таблиці 2.3,
певні диспропорції зберігалися й у 1905 р. В особливому становищі перебувала
порівняно невелика категорія так званих «колоністів» (в основному це були німці
і серби) [4].
Таблиця 2.3
Надiльнi землі в Катеринославськiй губернії в 1905 році
Число
общин
Число
подвір'їв
Кількість
землі (в
десятинах)
Середня кількість
землі на подвір'я
(в деся
- Київ+380960830922