РОЗДІЛ 2
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА РОБОТИ З ЛІНГВІСТИЧНИМИ МІНІАТЮРАМИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 5-7 КЛАСАХ
2.1. Методичне забезпечення роботи з лінгвістичними мініатюрами
Успішність роботи з лінгвістичними мініатюрами на уроках української мови залежить від особливостей класу, рівня володіння мовленням і засвоєння лінгвістичних знань, особистості вчителя, наявності відповідного методичного забезпечення, під яким розуміємо чинні програми, підручники, зошити з друкованою основою, методичну літературу, технічні засоби навчання.
Головним державним документом, який спрямовує й унормовує процес навчання мови в школі, є програма. Здійснення процесу навчання української мови відбувається за Програмами для середньої загальноосвітньої школи з російською мовою навчання [185] і Програмами для середньої загальноосвітньої школи з українською мовою навчання [21]. Автори програм підкреслюють: "Навчання української мови передбачає підготовку цілком грамотної людини з відповідним рівнем комунікативної компетентності, що ґрунтується на системі знань про мову, її граматичну будову, людини, яка володіє словниковим запасом, нормами літературної мови і здатна вільно виражати свої думки і почуття в усній і писемній формах будь-якого стилю висловлювання [185; 186]".
Зміст програми диференційовано за чотирма взаємопов'язаними змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною, діяльнісною.
Мовленнєва змістова лінія визначає зміст роботи над формуванням умінь учнів сприймати усне й писемне мовлення, відтворювати, самостійно будувати усні та письмові висловлювання різних жанрів. Мовленнєва змістова лінія дає змогу формувати мовну особистість школяра, розвивати його наукове мовлення, шляхом використання чотирьох видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання і письма) починаючи з п'ятого класу.
Суттєвим для нашого дослідження є те, що під час опанування учнями такими мовленнєвими поняттями, як текст, тема й основна думка, типи, стилі й жанри мовлення, структура тексту тощо, застосовуються визначені чинними програмами різні види переказів і творів. Серед них необхідно виділити такі, що допоможуть ефективному формуванню умінь школярів сприймати й створювати лінгвістичні мініатюри: створення висловлювання за поданим планом і без нього за опорними словами і словосполученнями; переказування тексту з адресацією його певній особі чи групі осіб; розповідь на основі прочитаного, побаченого або почутого; завершення висловлювання за поданим початком та інші.
Отже, врахування особливостей мовленнєвої змістової лінії є необхідним для нашого дослідження, оскільки вона є основою формування в учнів умінь і навичок текстосприйняття й текстотворення, удосконалення їхньої мовленнєвої компетенції.
Мовна змістова лінія програми містить також неабиякі можливості для формування мовних умінь і навичок школярів у процесі роботи з лінгвістичними мініатюрами. Важливим є й те, що цією лінією передбачено розкриття взаємозв'язків, існуючих між мовними явищами різних рівнів (лексикою та словотвором, словотвором і морфологією, морфологією і синтаксисом, синтаксисом і пунктуацією тощо). Школярі засвоюють поняття "мова" й "мовлення", "типи мовлення", "стилі й жанри мовлення", "комунікативний намір", "текст", "основні ознаки тексту" та ін. Саме через ці зв'язки учні можуть усвідомити системний характер мови, специфіку кожного виучуваного явища, набувати необхідних мовних умінь і навичок, складаючи власні міні-твори. Проте хочемо зазначити, що, на жаль, поза увагою авторів програм залишилося питання про аналіз і створення лінгвістичних мініатюр як на аспектних уроках, так і на уроках розвитку зв'язного мовлення.
Для створення учнями будь-якого висловлювання велике значення мають мовленнєві взірці, тобто система текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення. З цією метою в програмах виділено соціокультурну змістову лінію, що належить до базових, містить перелік культурологічних тем і має реалізуватися практично на кожному уроці. Учні засвоюють культурологічну інформацію передусім через відповідний дидактичний матеріал.
Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія передбачає систематичний розвиток мисленнєвих здібностей у процесі навчання рідної мови. У ній зазначено на рівні узагальнених умінь, якими базовими мисленнєвими прийомами і методами повинні оволодіти учні в процесі усвідомлення власної пізнавальної діяльності. Рушійною силою цієї діяльності є пізнавальний інтерес, а також потреба в самореалізації - саме за таким принципом дібрано проблемні питання, на які кожен учень повинен сформулювати відповідь самостійно, виявивши уміння логічно мислити, порівнювати й узагальнювати.
Також програмами передбачено цілеспрямоване використання вивчених мовних понять, явищ, норм у сконструйованих реченнях, мікротекстах і текстах з метою формування відповідних умінь і навичок [185; 186; 21].
Особливістю чинних програм є застосування під час опрацювання мовної змістової лінії внурішньопредметних зв'язків між різними розділами (лексикою, фразеологією (прислів'я і крилаті вислови); культурою мовлення і стилістикою тощо), що дозволяє ефективно формувати мовну й мовленнєву компетенції учнів.
Як бачимо, у чинних програмах приділено певну увагу вдосконаленню мовленнєвої діяльності учнів, однак систематичної роботи з лінгвістичними мініатюрами як засобом удосконалення мовної та мовленнєвої компетенцій не передбачено.
У Пояснювальній записці авторської програми І. Ющука наголошено на необхідності "навчити дітей вільно користуватися всіма багатствами виражальних засобів мови, усно й письмово викладати свої думки, адекватно розуміти думки інших людей, відчувати красу висловлювання [250, с.2-3]" .
Психологами й лінгводидактами (І. Зимньою, І. Синицею та ін.) переконливо доведено, що успішне навчання української мови залежить від того, як визначається рівень підготовки учнів, їх мовні здібності, рівень розвитку мовного чуття, дару слова. Тому засвоєння змісту мовного матеріалу, рівень у