РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУЧАСНОГО
НІМЕЦЬКОМОВНОГО НАУКОВОГО ДИСКУРСУ
З ЛІНГВІСТИЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ
СННД стає об'єктом пильної уваги в умовах сучасного наукового процесу у зв'язку з бурхливим розвитком науки і співробітництвом науковців різних країн на етапі всебічної європейської інтеграції. Сучасний статус німецької мови значною мірою зумовлений експансією інформаційних технологій: 84,3% серверів мережі Інтернет подають інформацію англійською мовою, 4,5% - німецькою, 3,1% - японською, 1,8% - французькою, 1,2% - іспанською, 1,1% - шведською [205, c. 51]. На розвиток і становлення СННД значною мірою вплинули етнокультурні та історичні фактори. Його сучасний стан - результат тривалого еволюційного процесу. СННД трактуємо як дискурс писемної / усної наукової комунікації (включаючи й електронну), вербальна структура якого містить, логічно конструює й актуалізує лексеми мови науки, вироблені німецькомовною науковою спільнотою для наукового пізнання дійсності в сучасний період соціокультурного та освітнього розвитку. Таке розуміння СННД охоплює: семіотичний простір, орієнтований на обслуговування сфери наукової комунікації, потреб науки, навчання й освіти; словник чи науковий (фаховий) тезаурус, базу понять, за допомогою яких члени німецькомовної наукової спільноти висловлюють своє розуміння специфіки певного типу спеціальної комунікації; особливості (типові моделі) професійного поводження учасників у ньому, тобто певне поле багатовікової комунікативної практики наукової еліти у сукупності всіх її соціокультурно-мовних вимірів.
З огляду на зростання статусу німецької мови як засобу міжнародного наукового спілкування, актуальним завданням є дослідження основних характеристик СННД із лінгвістичної проблематики. У СННД, який ураховує вплив на спілкування багатьох немовних факторів, на перший план виступають соціальні й антропоцентричні параметри комунікації. Тому СННД орієнтований значною мірою на прагматичний аспект спілкування, на ілокутивну функцію. До основних дискурсотвірних характеристик пропонується віднести логічність, однозначність, інтерактивність, інтертекстуальність, оцінність. Слід зазначити, що один і той самий мовний засіб реалізує декілька характеристик, що є, очевидно, закономірним: потенції мовних засобів багатогранні й відбираються ті засоби, які відповідають одночасно декільком дискурсотвірним вимогам. Дискурсотвірні характеристики формують той ідеал, до якого прагне СННД, і є обов'язковими для його існування.
2.1. Логічність
У НД значущою є логіка його розгортання, співвіднесена не лише з процесом викладу матеріалу, а й з перебігом доведення ідеї, логіки огляду наукового матеріалу. Ця характеристика пов'язана з логічною стороною аргументації (лат. argumentatio "доведення"). У НД на першому місці стоїть завдання щодо уникнення когнітивного дисонансу шляхом введення нової інформації або нової інтерпретації відомих даних. Тому для СННД характерною рисою є раціональна аргументація з мінімальною емотивністю. Переконливість / персуазивність і доказовість у СННД створюються завдяки інформативності, чіткій логічній організації, ієрархічній сегментації матеріалу, послідовності викладу. Аргументація може бути охарактеризована як один із ментальних процесів, тому що як спосіб розмірковування аргументація становить собою мисленнєвий процес, який вимагає напруженої розумової діяльності [11, с. 11].
У НД максими аргументації презентовані таким чином: 1) максима переконливості - висловлюйся переконливо, не перевантажуй розмірковування зайвими деталями, підсилюй вербальну аргументацію невербальними засобами; 2) максима такту - висловлюйся зрозуміло, дотримуйся етикету; 3) максима раціональності - дотримуйся логічного, послідовного викладу аргументів, експліцитно висловлюй логічні зв'язки, не звертайся до прописних істин тощо; 4) максима істини - висувай гіпотези з подальшим поясненням, не висувай неверифікованих суджень [11, с. 18-19; 115, с. 21; 233, с. 63-68]. Простежується перехрещення максими раціональності з Грайсівськими постулатами дискурсу, зокрема правило "дотримуйся доведення по суті справи" - із постулатом релевантності, правило "будь інформативним" - із постулатом інформативності, а правило "не використовуй хибних посилань" - із постулатом істинності.
Дії автора щодо розгортання НД становлять собою науково-дослідницькі дії: автор фіксує (експлікує) логічні кроки та їхні зв'язки відповідними для цієї мети засобами. Одним із них виступають ментальні перформативи (термін Н.К.Рябцевої) [115], які вибудовують зміст ("сюжет") СННД у формі розмірковування. У цьому процесі задіяні також інші засоби, що структурують СННД із лінгвістичної проблематики, які виконують не лише зв'язуючу, а й роздільну (видільну) функцію. До них належать запитання, заголовки, підзаголовки розділів і / чи їхня рубрикація, нумерація, шрифти тощо.
Ментальні перформативи - один із найбільш "чистих" метатекстових компонентів НД [5; 40; 115; 233]. Однак їхня роль не обмежується "замітками на полях" чи коментарями до тексту [115, с. 19]. Крім метатекстового, на них лежить передусім риторичне навантаження, пов'язане з організацією структури розмірковування, тому ці замітки не можна "стерти".
Ментальні перформативи тлумачаться як вид висловлень, вимовлення яких рівноцінне виконанню мисленнєвої операції у процесі розмірковування [115, с. 26]. Як засвідчує проаналізований матеріал ментальні перформативи можуть відрізнятися від канонічної форми перформативу, котрий зазвичай містить дієслово в першій особі однини теперішнього часу активного стану індикативу. Хоча можливі й безособові перформативні формули [273, с. 373]. Однак значення усіх перформативних формул у СННД збігається з канонічним і є незмінним. Коли перформативи вживаються у формах майбутнього часу чи умовного способу, вони не мають ніяких власних значень цих форм [5, с. 215]: In meinem Beitrag werde ich zunachst die Begriffe "Schwierigkeit" und "Regel" erortern (Abschn.2) (DaF 3/2003, 148) (ich erortere