РОЗДІЛ 2
НОМІНАТИВНИЙ АСПЕКТ
ТЕРМІНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
2.1. Номінація понять соціальної ринкової економіки
Номінативні процеси в мові, або найменування явищ, предметів навколишньої нас дійсності, за своєї природою є вторинними по відношенню до когнітивних, ментальних процесів, тому що мова є формою відображення та вираження процесів й мислення. Мова є посередником у процесі отримання загальних знань про світ, завдяки мові ми акумулюємо ці знання в писемному вигляді. Але первинною по відношенню до мови є конкретна мисленнєва діяльність, певні когнітивні процеси.
Когніція та номінація співвідносяться як ціле та частина, результатом чого є створення мовних систем знань - мовних форм їх відтворення, організації, зберігання, пошуку та видобування їх з пам'яті, мовних форм впливу на знання та за допомогою знань тощо. Внаслідок цього, для того, щоб пояснити, як саме створена і функціонує мова взагалі, а також лексика концептосфери соціальної ринкової економіки зокрема, необхідно вийти за межі самої мовної системи та висвітлити її когнітивну природу.
Вся пiзнавальна дiяльність людини спрямована на oсвoєння світу, що її оточує, на формування та розвиток вміння oрієнтуватися в цьому світі за допомогою здoбутих знань. Це пов'язане з необхідністю виокремлювати і порівнювати об'єкти й явища, тобто з процесами їх концептуалізації та категоризації. О.С.Кубрякова підкреслює, що процес концептуалізації спрямований на виокремлення мінімальних змістових одиниць людського досвіду, структур знання, а процес категоризації - на поєднання подібних або тотожних одиниць у більші розряди, категорії [286, с. 93].
Осмислення інформації, ментальне конструювання предметів та явищ ведуть до формування певного уявлення про навколишню дійсність, яке у когнітивній лінгвістиці позначають терміном "концепт", - у найзагальнішому значенні це "смисл, що фіксується у свідомості людини" [11, с. 23], проте, як і будь-який термін, він потребує більш детальної дефініції.
Мова є одним із засобів фoрмування концептів у свідомості людини. На цей час в лінгвістиці існує багато визначень концепту, проте вони не дозволяють скласти уявлення про те, що слід розуміти під концептом. Цей факт пояснюється складністю цього поняття. Вважається, що концепт - "мисленнєва категорія, не доступна для спостереження" [164, с. 9], і це спричинює появу різних його тлумачень. Більшість учених вважають, що це - "термін, який слугує для пояснення одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості, а також тієї інформаційної структури, яка відображає знання та досвід людини" [70, с. 90]. Ю.С.Степанов зауважує, що концепт існує в ментальному світі людини не у вигляді чітких понять, а як "пучок" уявлень, понять, знань, асоціацій, переживань, який супроводжує слово: "концепти виникають не лише в процесі мислення, а також у переживаннях людини. Вони - предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді і зіткнень" [175, с. 41], причому в колективній свідомості вони "описують дійсність, але дійсність особливого виду - ментальну" [175, с. 5]. На думку О.О.Селіванової, "концепт - від лат. сonceptus "поняття", - це "інформаційна структура свідомості, різносубстратна, певним чином організована одиниця пам'яті, яка містить сукупність знань про об'єкт пізнання, вербальних і невербальних, набутих шляхом взаємодії п'яти психічних функцій свідомості та підсвідомості. Ядром концепту є поняття, фіксоване у вигляді пропозиційної вербальної структури і позначене певною номінативною одиницею" [164, с. 236]. У процесі розвитку людського пізнання в поняття "концепт" постійно додаються нові аспекти його розгляду.
Під концептом ми розуміємо "узагальнений ментальний образ, який об'єднує різноманітну інформацію про явище дійсності і який пов'язаний у носіїв мови з певним словом" [45, с. 69]. Звичайно, ця дефініція не є загальновизнаною, але, по-перше, вона висвітлює широту цього поняття, а по-друге, вона дозволяє розмежувати мисленнєві (ментальні) і мовні явища.
Більшість концептів виражається в мові через значення конкретних слів, які, в свою чергу, забезпечують акумулювання знань та їх передачу.
Відомо, що знання людства зберігаються в узагальненій категоріальній формі; наприклад, знання про всі види ринку - біржа, ринок праці тощо - об'єднуються в узагальненій категоріальній формі "ринок". Внаслідок цього обмін iнформацiєю за допомогою мови полягає у зiставленнi знань людини, у iдентифiкації предметiв і явищ з пeвною групою подiбних предметів і явищ або певною категорiєю.
Система знань кожної людини складає кoнцептуaльну картину світу, яка, в свою чергу, складається з пiдсистем, або концeптoсфер, під якою ми слідом за Г.Г.Слишкіним, розуміємо "сукупність концептів, що поєднані на основі певної ознаки, наприклад, за тематичною ознакою, в картині світу можуть бути виокремлені етична, релігійна, юридична та інші концептосфери" [171, с. 126]. Відповідно до цього підсистема знань "економіка" є концептосферою загальної картини світу, а поняття цієї підсистеми знань є концептами.
Для подальшого дослідження слід визначити різницю між концептом та поняттям. Концепт має суто iндивiдуальний характер, він залежить від концeптуальної картини світу, від рівня та глибини знань окремої людини; відповідно до цього концепт може відображати одну або кілька, не обов'язково суттєвих, ознак об'єкта. На відміну від концепту поняття вiдображає нaйбільш загальні, суттєві ознаки предмета або явища. Поняття - це теоретичний результат пізнан