РОЗДІЛ II. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У
ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ ДО ПОЗАУРОЧНОЇ РОБОТИ З УЧНЯМИ (ДРУГА
ПОЛОВИНА ХХ СТ.)
2.1. Питання позаурочної роботи з учнями у вітчизняній педагогічній думці
досліджуваного періоду як педагогічна проблема
Для якісного проведення занять згідно загальнометодичним вимогам, які витікають
з особливостей керівництва діяльністю учнів, відрізняють урочні та позаурочні
форми занять фізичними вправами. Для позаурочних форм занять фізичними вправами
характерна самостійна організація діяльності учнів з метою укріплення здоров’я,
збереження та підвищення працездатності, загартування і лікування, виховання
фізичних та вольових якостей, а також навчання визначеним діям. Позаурочні
заняття у порівнянні з урочними відрізняються більш спеціалізованим змістом, їх
структура менш складна. Це, як правило, гра або змагання, або індивідуальна
гімнастика, або який-небудь інший вид вправ. Позаурочні форми занять у більшій
мірі ніж урочні, припускають самодисципліну, ініціативу, привчають до
культурного відпочинку. За характером керівництва слід розрізнювати такі форми
проведення позаурочних занять: індивідуальну, групову на самодіяльних початках,
групову та масову на офіційно організованих початках, які охоплюють певні види
занять. Кожна з основних форм проведення позаурочних занять має свої
особливості.
Фізичне виховання у значній мірі здійснюється за рахунок позаурочних форм
занять. Це є природно, оскільки навчання як педагогічно організований процес
займає відносно невелике місце за часом у житті людини. Так, за 10 років у
школі проводиться 700 уроків, а усіма формами позаурочних занять учні охоплені
біля 8000 годин [275].
Як свідчать історико-педагогічні джерела, у працях багатьох вітчизняних учених
Г.П. Богданова [29], А.А. Гужаловського [62], Г.А. Калашникова [91], В.Н.
Короновського [106], І.В. Мудрика [141], А.Д. Таллала [272] та інших
сформульовано поняття позаурочної фізкультурної роботи, до складу якої входять
позакласна та позашкільна фізкультурно-оздоровча та спортивно-масова робота. Ці
види роботи можна представити схематично (рис.2.1.1) [275].
Рис. 2.1.1 Форми занять фізичними вправами в школі.
Аналіз вище названих праць показав, що фахівці в галузі фізичного виховання і
спорту розглядають позакласну і позашкільну роботу як організовані,
цілеспрямовані заняття з учнями, які проводяться школою у позанавчальний час.
Позаурочна робота з фізичного виховання є продовженням навчальної роботи, яка
була розпочата на уроках фізичної культури. Спільною думкою є те, що ці види
роботи мають сприяти розширенню та поглибленню знань, умінь та навичок
школярів, розвитку їх самостійності, індивідуальних здібностей і схильностей, а
також задовільненню інтересів та забезпеченню активного відпочинку.
Так, наприклад, Г.П. Богданов [30] зауважує, що позакласна робота організується
школою та проводиться в режимі її дня (ранкова гімнастика, фізкультхвилинки,
рухливі перерви, спортивна година у групах продовженого дня, секції та гуртки з
різних видів спорту, змагання, фізкультурні вечори, спортивні свята тощо) і це
відрізняє її від позашкільної роботи, яка проводиться з учнями різних шкіл у
спеціальних дитячих закладах: Будинках і Палацах піонерів, дитячих спортивних
школах, дитячих парках, піонерських таборах і т.д. Проте позакласна робота
пов’язана з позашкільною – ці дві форми доповнюють і збагачують одна одну.
Автор вважає, що іноді позакласні заняття можуть організовуватись у дитячих
парках і спортивних школах, Будинках піонерів, на стадіонах та за місцем
проживання учнів, а в час канікул – у шкільних міських та позаміських таборах,
але ініціатором та основним керівником позакласної роботи з учнями є саме
школа. Позакласна робота, за даними автора, проводиться у тісному зв’язку з
навчальною; будується на добровільних началах; повинна розвивати самостійність
учнів; заняття не повинні бути стомлюючими для них тощо. Проте автор акцентує
увагу на недоліках позакласної масової фізкультурної роботи в школі, одним з
яких є вузька спеціалізація шкіл зі спортивної роботи, що викликає необхідність
у вчителя приділяти всю увагу вузькому колу більш фізично розвинених учнів,
внаслідок чого основна маса дітей залишається поза полем зору вчителя.
За визначенням І.А. Винниченко [49], позакласною роботою називається та
різноманітна освітня і виховна робота, організована педагогічним колективом
школи, що здійснюється в позаурочний час і спрямована на задоволення інтересів
і запитів учнів. Наголошується, що позакласна навчально-спортивна робота
створюється через колектив фізичної культури, який працює під керівництвом
директора школи і вчителя фізичної культури.
У визначенні відмінностей між позакласною та позашкільною роботою І.А.
Винниченко наголошує, що педагоги-практики нерідко змішують позакласну роботу з
позашкільною, вважаючи, що кожний позаурочний захід, який відбувається поза
стінами школи, є заходом позашкільним, а до позакласної відносять тільки ту
роботу, яка проводиться у шкільному приміщенні. Акцентуючи на помилковості цієї
думки, вона підкреслює, що й екскурсія, і відвідування театру, і зустріч з
передовими робітниками на підприємстві, якщо вони організовані педагогами
школи, є заходами позакласними. Позашкільну ж роботу «…проводять з дітьми
спеціальні позашкільні заклади: Палаци і Будинки піонерів, станції юних
натуралістів, дитячі екскурсійно-туристські станції та інші заклади. Звичайно,
школи і позашкільні заклади працюють у тісному контакті, допомагають один
одному» [49].
В.Н. Короновський, викладаючи основні положе