РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ТА МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ У
СТУДЕНТІВ
ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ
КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
2.1. Стан сформованості культури педагогічного спілкування у майбутніх
педагогів
Констатувальний експеримент було здійснено з метою вивчення стану сформованості
культури педагогічного спілкування у майбутніх учителів початкових класів.
Дослідження проводилося у три субетапи, які передбачали аналіз якості
ціннісно-мотиваційної, операційно-технологічної та оцінно-рефлексивної
підготовки студентів ВНЗ ІІ-ІІІ рівнів акредитації до педагогічного
спілкування.
Дослідженням охоплено 543 студента 1-6 курсів, майбутніх учителів початкових
класів, серед яких: 175 студентів Барського гуманітарно-педагогічного коледжу
імені Михайла Грушевського, 144 студента Вінницького обласного комунального
гуманітарно-педагогічного коледжу, 123 студента Володимир-Волинського
педагогічного коледжу імені А.Ю.Кримського та 101 студент Коломийського
педагогічного коледжу Прикарпатського національного університету імені Василя
Стефаника.
На І субетапі констатувального експерименту було здійснено аналіз
мотиваційно-ціннісної готовності майбутніх учителів початкових класів до
педагогічного спілкування (див. дод. А). Особлива увага зверталася на показники
даного критерію.
З метою дослідження усвідомлення студентами значення педагогічного спілкування
у професійній діяльності учителя та формуванні особистості молодшого школяра їм
було запропоновано надати визначення поняттям «педагогічне спілкування»,
«культура педагогічного спілкування», визначити основні функції педагогічного
спілкування, умови, що необхідні для підвищення рівня культури педагогічного
спілкування та змоделювати формулу вдосконалення власної культури педагогічного
спілкування (завд. 1, 2 опитувальника А.1; завд. 1-3 опитувальника А.2; завд. 9
опитувальника А.3).
У результаті проведених досліджень виявилося, що 84,9% студентів трактують
педагогічне спілкування як «…спілкування між педагогами та учнями на уроках»
(Д.Чорний); «…спілкування з дітьми та педагогічним колективом» (Н.Мазур). Як
бачимо, студенти досить вузько розуміють поняття педагогічного спілкування,
відводячи йому місце лише в освітньому процесі. Неповноцінне його розуміння
засвідчує й усвідомлення ними основної мети педагогічного спілкування, яка
вбачається в необхідності дати освіту учням, пояснити те, що вони не розуміють,
навчити учнів робити правильні висновки, навчити кожну дитину того, що умієш
робити сам, навчити правильно розмовляти. Отже, у розумінні студентів
педагогічне спілкування виконує суто навчальну функцію.
Цю ж тенденцію підтвердили результати встановлення студентами основної функції
педагогічного спілкування. Основними було визначено навчальну (45,1%),
забезпечення повноцінного сприйняття навчальної інформації учнями (34,6%),
комунікативну (25,4%), виховувальну (19,9%), фасилітативну (15,1%).
Суть поняття «культура педагогічного спілкування» респонденти розуміють на
інтуїтивному рівні, називаючи культурою педагогічного спілкування «…виховну
розмову між вчителем та учнем» (О.Романюк); «…спілкування, в якому слід
дотримуватися правил» (С.Кримчак); «…вміння, навички, точність, коректність
педагогічного спілкування» (Т.Марценюк); «…здатність людини добирати влучні
слова до тієї чи іншої ситуації, не використовуючи жаргонізмів і вигуків»
(В.Кочмарук).
88,0% респондентів абсолютно не орієнтуються в широкому арсеналі знарядь
педагогічного спілкування, зараховуючи до них зошит, актуальність теми,
наукові, дослідницькі, розважальні засоби, день народження учня, урок, виховну
годину, турпохід і відпочинок після уроків. І лише 12,0% опитаних називають
основні з них – мову та слово, не згадуючи невербальні засоби спілкування.
Звісно, це є недопустимим, бо, використовуючи такий скупий арсенал засобів
спілкування, учитель надасть йому негативних відтінків – сухості, в’ялості,
беземоційності.
Виявлено, що усі студенти на власному досвіді переконані у винятковій
важливості слова та мови для вчителя («Мова – це основне джерело знань для
учнів» (Л.Латківська); «За допомогою мови вчитель пояснює учням незрозуміле»
(Н.Костюк); «За допомогою слова та мови вчитель спілкується з учнями»
(О.Райчук); «Для учителя слово – основне знаряддя праці. Не володіти ним –
означає не володіти професією» (Н.Костюк); правильно називають основні вимоги
до неї («Учитель повинен гарно розмовляти, бо з нього беруть приклад учні»
(О.Вівчар); «Мовлення вчителя не повинно бути засмічене «мовними бур’янами»
(О.Кравчук); «Мова має бути виразна, цікава, повчальна, милозвучна»
(З.Сорочинська).
Для 34,8% студентів найважливішою функцією мовлення вчителя є забезпечення
повноцінного сприйняття навчальної інформації учнями. Для 25,4% –
комунікативна, для 14,9% – функція формування емоційно-ціннісного ставлення до
знань, для 13,6% – функція забезпечення раціональної організації
навчально-практичної діяльності учнів, для 11,4% – психологічна. Як бачимо,
дані дослідження знову підтверджують те, що для студентів-першокурсників мова
та мовлення, як і спілкування взагалі, виконують роль знаряддя навчальної праці
– навчальну (освітню) функцію.
Красномовним свідченням інтуїтивного усвідомлення і бачення даної проблеми є
описані студентами спогади на тему: «Я згадую: ми спілкувалися…», наприклад:
«Ми часто гралися в дитинстві у «школу». І завжди були суперечки: хто буде
учителем? Коли ж така роль випадала мені, я завжди копіювала свою учительку
початкових класів Л.І. – її мову, повед
- Київ+380960830922