РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
2.1. Зміст регіональної політики сталого розвитку
Реалізація стратегії сталого розвитку шляхом комплексного вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем розвитку людської цивілізації на сучасному етапі носить глобальний і зрештою, загальнодержавний характер для окремо взятої країни. Проте вирішуватись проблеми розвитку повинні на регіональному рівні. Успіх у цій надзвичайно важливій і складній справі великою мірою залежить від того, наскільки дієвими та ефективними є регіональна політика і механізми її практичної реалізації.
Саме тому зараз потрібні фундаментальні дослідження процесів сучасної і майбутньої регіоналізації економіки, розроблення моделей ефективного функціонування регіонів, їх оптимального міжрегіонального поєднання на принципах сталого розвитку.
Розвиток соціально-економічних регіональних процесів обумовлений всією сукупністю суспільно-економічних і екологічних умов та інтересів, які є своєрідними для кожної територіальної спільності людей як в просторі, так і в часі. Визначення закономірностей зміни процесів дозволяє внести певні корективи у регіональну політику, що підвищує її ефективність та створює умови для досягнення сталого розвитку держави. Актуальність дослідження цих закономірностей зростає ще й тому, що мають місце значні територіальні відмінності їх прояву.
Значення регіонального підходу в умовах глибокої трансформації суспільної системи неухильно зростає. Адже кінець ХХ століття проходив під знаком трансформаційних процесів. Відбуваються зміни соціально-економічних систем у країнах колишнього соціалістичного табору, здійснюється радикальна перебудова економік країн, що розвиваються. Трансформаційні соціально-економічні процеси повною мірою стосуються української економіки. Перехідний період характеризується нестабільністю економічної, політичної, соціальної та інших систем держави, недостатньою їх структурованістю, невизначеністю провідних сил суспільного розвитку, несформованістю загальнодержавних інтересів різних політичних сил, неврахуванням регіональних інтересів у загальнодержавному розвитку і т.д.
Світовий досвід свідчить, що баланс рівноваги в державі її цілісність і поступовий розвиток можуть бути забезпечені лише за умови врахування регіональних особливостей, регіональної політики, розширення прав і обов'язків регіонів у розвитку факторів виробництва. Ситуація, яка склалася в сфері економіки, вимагає корінної зміни соціально-економічної та екологічної політики не тільки на макрорівні, але й на рівні регіонів. Це пов'язано з глибокими диспропорціями в соціально-економічному розвитку регіонів як в сфері матеріального виробництва, в соціальній сфері, так і в екологічній сфері, в специфіці розселення етносу, ресурсному, виробничому і інтелектуальному потенціалах територій. У зв'язку з цим, як ніколи актуальними стають питання розробки наукових основ регіональної політики сталого розвитку.
Трансформація економічної системи (зокрема, в Україні, особливо за період здобуття нею державної незалежності і самостійного управління соціально-економічним розвитком) вимагає всебічного аналізу та розробки глибоких наукових основ вдосконалення політики загальнодержавного та регіонального розвитку. Такі наукові засади повинні стати міцною платформою, на якій мають будуватися макро- та мікрооснови конкретних перетворень, розроблятися прогнози і політика перебудови на кожному конкретному етапі розвитку країни та її регіонів.
З метою розробки наукових основ державної регіональної політики сталого розвитку проведемо дослідження її змісту, проаналізуємо існуючий зарубіжний досвід її формування для адаптації його до соціально-економічних умов України, виявимо причини виникнення проблем реалізації політики та фактори впливу, що їх обумовили, запропонуємо нові підходи до формування регіональної політики на принципах сталого розвитку.
До числа категорій, що сьогодні потребують новаторських методологічних підходів до їх вивчення, безумовно, належить поняття "регіональна політика". Аналіз наукової літератури свідчить про відсутність єдиних підходів до визначення цього поняття. Оскільки від розуміння змісту поняття "регіональна політика" залежать напрями її проектування та результати застосування, необхідно конкретизувати його дефініцію.
"Політика" - одне із найбільш загальновживаних і багатозначних понять в українській мові та й в багатьох інших, що пояснюється багатогранністю і складністю самої політичної реальності. Слово "політика" потрапило до нашого лексикону з давньої Греції і пішло від грецького "polis" (держава) та його похідних: "politeia" (конституція), "polites" (громадянин), "politikos" (державний діяч), "politike" (управління державними справами). За допомогою цих термінів у Греції характеризували мистецтво державного управління.
В англійській мові, а також в американській і світовій політичній науці в цілому для ознаки різних сторін політики використовують три самостійних терміни: "polity", "policy", "politics" [179, с.15]. Ці поняття відповідають формі політики, її змісту і політичному процесу. "Рolity" - політична організація того чи іншого суспільства, держава в широкому розумінні цього слова, тобто механізм здійснення влади - політичний устрій, політичний порядок у поєднанні із складовими інститутів і норм. "Рolicy" - у вузькому розумінні цього слова характеризує зміст, спосіб дії влади, уряду, технологію прийняття політичних рішень. Полісі-дослідження як один із напрямків політичної науки прагне з'ясувати, як чому і з яким ефектом політичні інстанції приймають обов'язкові для всіх рішення з розподілу дефіцитних цінностей і благ, і які соціальні наслідки та реакції викликають ці рішення. "Рolitics" - означає процес, пов'язаний з реалізацією і завоюванням державної влади в окремому суспільстві. "Рolitics" - це політика, яка розглядається з точки зору виникнення і розв'язання у ній конфліктів. Політікс-анал