розділ 2). Усі вони з приєднанням міста до Російської імперії мали входити в
так зване малоросійське товариство. Товариство обирало старосту, збирача
податків і писаря. Як сповіщала міська аккерманська Дума на запит надвірного
радника Сафонова списки “малоросійського товариства” на 1813 р. відсутні [260,
арк.1-2зв.]. Не повідомляє вона і про чисельність товариства до 1820 р. Дані,
наведені В. М. Кабузаном за 1818 р., взагалі не відзначають наявність у місті
українського населення: 43% (2047 осіб) росіян, 18% – (871 особа) молдован, 9%
(403 особи) – болгар, 30% – інших національностей (1393 особи) [539, 92-93].
Ймовірно, кількість українців була підрахована разом з російським населенням
міста, що часто зустрічається в статистиці ХІХ ст. На нашу думку, відсутність
даних за 1812 – 1818 рр. не може свідчити про відсутність взагалі українського
населення в місті. Наявні матеріали дозволяють встановити чисельність і склад
родин українців вже на 1819 р. Так, за переписом міста 1819 р. усе населення
Аккермана становило 1085 родин, 2836 чоловіків і 2259 жінок [258, арк.14-79]. З
них більшість – 52 % – 560 родин і 130 бурлак були українці. Інше населення
складали 179 родин (16%) – молдован, 96 родин (9%) – росіян, 95 родин (9 %) –
вірменів, 61 родина (6%) – греків, 48 родин (4%) – євреїв і 46 родин (4 %) –
болгар.
Українське населення нараховувало 2343 особи, з них 1310 чоловіків і 1033
жінки. Віковий склад господарів свідчить, що більшість (77%) належала до
працездатної, активної у соціально-господарському плані групи від 21 до 50
років: 21 – 30 років – 15 % (85), 31 – 40 років – 38% (214), 41 – 50 років –
24% (135), 51 – 60 років – 15% (81), 61 і більше років – 8% (45). Родини
українців були простими, до них входили батьки та їхні діти або батьки, діти та
онуки. Проте 20% становили так звані складні родині. Родинні зв’язки в них
показують наступні приклади. Так, родина Семена Литвиненка (35 років)
складалась з його дружини Лукерії (20 років), тестя Григорія Іваненка (70
років), тещі Марії (50 років) і дітей: Пилипа (20 років), Ірини (10 років),
Павла (8 років); вдова Катерина Михайличенко (50 років) з синами Федором (25
років), Андрієм (20 років), Тимофієм (18 років) і дочкою Феодосією (12 років)
утримувала в родині ще Андрія Рябченка (45 років), його сина Юхима (10 років) і
його племінника Якова Рябченка (20 років). В родині Івана Тарана (55 років),
крім його дружини Лукерії (35 років), сина Харитона (8 років), дочок Пелагеї
(11 років) і Феодосії (2 років) жили брат Фадей (35 років) з дружиною
Єфросинією (25 років), сином Іваном (8 років) і дочкою Марією (2 роки), а також
брат дружини Івана Тарана – Матвій Богівчук (20 років). Родина 35-річного
Прокопія Щербини складалась з дружини Ганни (20 років), дочки Марії (одного
року), але при ньому жили брат Савелій (25 років) з дружиною Пелагею (17 років)
і сином Амвросієм (одного року), брат Афанасій (20 років) з дружиною Наталією і
дядько Микита Руденко (70 років); в родині Івана Попова (40 років) і його
дружини Марини (35 років), синів Степана (11 років) і Никифора (20 років) жили
також його зять Гордій Дубина (30 років) з дружиною Христиною (25 років) і
сусід Іван Звольський (30 років).
Слід зазначити, що у 40% досліджених родин різниця між шлюбними партнерами
становила 15 років, а в деяких випадках навіть понад 20 років. В таких родинах,
за нашими підрахунками, чоловіки вступали до шлюбу і мали дітей після 35 – 40
років. Так, в родині 45 – річного Семена Близнюка дружині Марії було 30 років,
а найстаршій дитині – сину Онуфрію 11 років; Артемію Гончаренку було 40 років,
дружині Дарії – 25, а найстаршій дитині – сину Григорію 7 років.; в родині
Василя Колісниченка 80 років, дружині Ірині було 50, а сину Фомі – 25 років;
Дем’ян Швець мав 60 років, його дружина Домнікія 40 років, а найстаршій дитині
– дочці Оксані було лише 7 років; в родині 50-річного Федора Жеребка, дружині
Марині було 35, а найстаршому сину Арсенію 15 років, а 35-річний Прокопій
Данилов, мав 20-річну дружину Євдокію і дочку Катерину одного року від
народження.
Звертає на себе увагу той факт, що в багатьох родинах жили неодружені брати
господарів шлюбного віку, від 20 до 45 років. Так, в родині 40-річного Дементія
Іванченка, яка складалась з дружини Агафії (30 років) і двох синів – Авксентія
(14 років) й Івана (12 років) жили ще троє його неодружених братів: Григорій –
(38 років), Іван – (28 років) і Павло (26 років). В родині Василя Миколаєнка
(33 роки) та його дружини Марії (28 років) жили неодружені брати Василя: Іван
(29 років), Тодосій (27 років), Карпо (25 років) і Кузьма (20 років); в родині
40-річного Павла Кравченка та його дружини 25-річної Дарії, їхніх дітей Семена
(6 років) і Євдокії (4 роки) жили брати Дарії: Іван і Григорій Половиченки, 30
і 40 років відповідно [258, арк.40-45 зв.].
Наведені приклади можуть свідчити не лише про складні родинні пари, але й про
штучне формування подібних родин. Такі випадки помітив один з місцевих
чиновників, зазначаючи, що серед українських родин “в Аккермані часто
зустрічались родини, в яких батько був за зовнішнім виглядом молодше своїх
дітей або молодші брати старіші ніж старші: ясний доказ тому, що ці родини
складались з осіб пов’язаних між собою не родинними стосунками, а однаковим
бажанням приховати своє походження, прийнявши ім’я померлого члена родини”
[122, 105]. Зокрема, М. І. Кутузов у 1812 р. також підкреслював, що серед
жителів Аккермана багато утікачів, які записувались під вигаданими прізвищами
до “міських обивателів” [530,247]. На жаль, за переписом товариства 1819 р. не
можливо встановити походження тієї чи іншої родини або особи.
У 1821 р. мало
- Київ+380960830922