РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Опис експериментальних моделей
2.1.1. Відбір і групування тварин для дослідження. Для з’ясування ролі
холінергічних процесів у патогенезі некротичного пошкодження міокарда залежно
від статі використали статевозрілих самців і самок щурів лінії Вістар віком 6-8
місяців та масою 0,17 – 0,23 кг, яких утримували на стандартному раціоні
віварію. У досліди було взято 1695 тварин, з них 847 самців (>) і 848 самок
(+). Усі експерименти проводили у відповідності з етичними принципами
експериментів на тваринах [98].
Тварин поділили на групи: І – інтактні; ІІ – з адреналіновою
міокардіодистрофією (АМД); ІІІ - з АМД, що розвивалася на тлі карбахоліну; ІV -
з АМД, що розвивалася на тлі атропіну; V – кастровані; VІ - кастровані з АМД;
VІІ – кастровані з АМД, що розвивалася на тлі карбахоліну; VIIІ - кастровані з
АМД, що розвивалася на тлі атропіну; IX – з АМД, що розвивалася на тлі
тразикору; Х - кастровані з АМД, що розвивалася на тлі тразикору.
2.1.2. Моделювання адреналінової міокардіодистрофії. За модель некротичного
пошкодження серця обрали адреналінову міокардіодистрофію, яку відтворювали
шляхом внутрішньом’язової одноразової ін’єкції 0,1 % розчину адреналіну
гідрохлориду з розрахунку 1 мг/кг маси [343]. Тварин досліджували через 1 та 24
год після введення адреналіну. Ці терміни відповідають початку та піку процесу
некротизування кардіоміоцитів [191].
2.1.3. Методика кастрації тварин. Для встановлення ролі статевих гормонів у
патогенезі адреналінового пошкодження серця та формуванні холінергічних реакцій
в умовах патології частину досліджень проводили на кастрованих тваринах.
Видаляли статеві залози за методикою [123] з використанням нембуталового
наркозу (0,4 мг/кг маси). Кастрація самців включала видалення обох сім’яників.
Шкіру калитки звільняли від шерсті, обробляли 5 % спиртовим розчином йоду,
покривали стерильною салфеткою з розрізом для операційного поля. Шкіру калитки
відсепаровували від піхви оболонки сім’яника. Сім’яник з оболонками витискали в
розріз. Захопивши пінцетом піхвову оболонку, робили невеликий розріз і
витискали сім’яник на стерильну марлю. Шовкову нитку підводили під проксимальну
частину сім’яного канатика з оточуючими оболонкам і перев’язували до повного
перетискання судин. Після цього ножицями перерізали сім’яний канатик, видаляючи
при цьому сім’яник. Перев’язаний кінець заправляли в калитку. Таким самим чином
видаляли другий сім’яник. Потім краї шкіри калитки зшивали шовковою ниткою
суцільним швом, обробляли спиртовим розчином йоду. Тварину утримували в
звичайних умовах. Заживлення рани відбувалося через кілька днів.
Кастрація самок включала видалення обох яєчників (операційний доступ зі спини).
Шкіру в ділянці попереку голили, обробляли спиртовим розчином йоду, покривали
стерильною салфеткою з отвором для операційного поля. Вздовж хребта робили
розріз шкіри довжиною 1-1,5 см. З одного боку відтягували край шкірного
розрізу. В місці найтоншого м’язового шару, де просвічувався жир і яєчник,
пінцетом захоплювали тканину над яєчником. Гострим кінцем іншого пінцету
проколювали мінімальний отвір і витягували захоплений сальник з яєчником,
яйцеводом і верхньою частиною рога матки. Ріг матки з оточуючим жиром міцно
перев’язували шовковою ниткою, не торкаючись яєчника. Відрізали кінці ниток,
яєчник з яйцеводом і верхньою частиною рога матки. Отвір в м’язовій стінці
зашивали одним швом. Аналогічну маніпуляцію здійснювали над іншим яєчником.
Шкірний розріз зашивали шовком, обробляли спиртовим розчином йоду. Тварину
утримували в звичайних умовах. Рана заживала через кілька днів.
Подальші дослідження на тваринах проводили не раніше, ніж через 4 тижні, що
відповідає терміну розвитку гормонального дисбалансу [28, 150].
2.2. Морфологічні дослідження
Головним негативним наслідком токсичної дії високих концентрацій катехоламінів
на серце є грубі структурні та ультраструктурні зміни в міокарді, найважчим
проявом яких є некроз кардіоміоцитів. Для вивчення морфологічних змін
застосували морфометричний аналіз, світлову та електронну мікроскопію.
2.2.1. Морфометричне дослідження дозволяє робити висновки про ступінь
структурного пошкодження серця на основі кількісного аналізу. Для цього серце
дослідних тварини після декапітації швидко промивали охолодженим фізіологічним
розчином і фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну. Тканину заливали в
парафінові блоки, на мікротомі виготовляли поперечні зрізи через обидва
шлуночки на рівні папілярних м’язів, що відповідає ділянці найбільшої
активності скоротливих клітинних елементів. Отримані зрізи фарбували за
Гейденгайном. В 10 випадково вибраних полях зору мікропрепарату (збільшення х
400) підраховували кількість некротизованих кардіоміоцитів, що забарвлювалися в
чорний колір. Суму некротизованих клітин ділили на 10, визначаючи відсоток
некротизованих кардіоміоцитів [3]. При проведенні обрахунків використовували
окулярну вимірювальну сітку квадратної форми з десятьма горизонтальними та
вертикальними лініями.
2.2.2. Ультрамікроскопічне дослідження. З метою вивчення ультраструктури серця
дослідних тварин використовували електронну мікроскопію. Для аналізу
використовували шматочки міокарда лівого шлуночка, які виділяли з поперечних
зрізів, зроблених на рівні папілярних м’язів. Відібрані зразки тканин фіксували
в 1 % розчині осмієвої кислоти. Подальша обробка матеріалу проводилася за
загальноприйнятою методикою [305]. Вивчення і фотографування препаратів
проводили за допомогою електронних мікроскопів ЕВМ – 100 ЛМ та ЕМ – 125К.
2.3. Вивчення особливостей