РОЗДІЛ 2
Матеріал та методи досліджень
2.1. Об’єкт досліджень та експериментальні моделі
Експерименти проводили на білих безпорідних лабораторних щурах (всього – 1021
тварина). Тварини знаходились в умовах фіксованого світлового режиму (штучне
освітлення з 6.00 до 18.00 год, темрява з 18.00 до 06.00). Доступ до корму і до
води був вільним.
Тварин виводили з експериментів шляхом дислокації шийних хребців під ефірним
знеболенням згідно з рекомендаціями “Об обезболивании животных в эксперименте”
(Наказ МОЗ СРСР № 755 від 12.08.1977 р.). Здійснено шість серій експериментів.
В першій серії експерименти проводили на щурятах триденного віку, в другій – на
щурах семиденного віку, в третій – на щурах дванадцятиденного віку, в четвертій
– на щурах сімнадцятиденного віку, в п’ятій – на щурах тридцятиденного віку, в
шостій - на щурах сорокап’ятиденного віку. В перший, другій та третій серіях
були такі групи щурів: інтактні щури; щури, що отримували КВЕ; щури, що
отримували ЕФР; щури, що отримували ЕФР та КВЕ. В четвертій серії експериментів
були наступні групи щурів: інтактні щури; щури, що отримували КВЕ; щури, що
отримували ізобарин (десимпатизовані); десимпатизовані щури, що отримували КВЕ;
щури, що отримували тироксин; десимпатизовані щури, що отримували тироксин. В
п’ятій серії експериментів були виділені такі групи щурів: інтактні щури; щури,
що отримували КВЕ; щури, що отримували ізобарин (десимпатизовані);
десимпатизовані щури, що отримували КВЕ. В шостій серії експериментів були такі
групи щурів: інтактні щури; щури, що отримували КВЕ; щури, що отримували
ізобарин (десимпатизовані); десимпатизовані щури, що отримували КВЕ; щури, що
отримували тироксин; десимпатизовані щури, що отримували тироксин;
десимпатизовані щури, що отримували тироксин та КВЕ. Всього було 32
експериментальні групи. Розподіл тварин за групами і серіям містить таблиця
2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин за експериментальними групами
Експериментальна група
Параметри
Вік щурів, дні
3
12
17
30
45
Кількість щурів в групі
Інтактні щури
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
14
24
26
29
21
22
Проліфераційний пул
Динаміка тривалості мітозу
21
24
30
Щури, що отримували КВЕ
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
15
23
25
26
20
18
Проліфераційний пул
Динаміка тривалості мітозу
21
20
33
Щури, що отримували ЕФР
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
15
25
25
Проліфераційний пул
Динаміка тривалості мітозу
23
23
Щури, що отримували ЕФР та КВЕ
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
15
25
24
Проліфераційний пул
Динаміка тривалості мітозу
23
25
Щури, що отримували ізобарин (десимпатизовані щури)
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
27
21
22
Проліфераційний пул
Динаміка тривалості мітозу
33
Десимпатизовані щури, що отримували КВЕ
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
25
21
20
Проліфераційний пул
Динаміка тривалості мітозу
30
Щури, що отримували тироксин
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
22
27
Десимпатизовані щури, що отримували тироксин
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
23
27
Десимпатизовані щури, що отримували тироксин та КВЕ
Динаміка ДНК-синтетичної та мітотичної активності
26
При дослідженні динаміки ДНК-синтетичної та мітотичної активності кожні 4
години виводили з експерименту по 4-5 тварин з групи. Перші виведення тварин з
експерименту в першій, другій та третій серіях експериментів проводили о 13.00,
а в четвертій, п’ятій та шостій – о 14.00. Останні виведення тварин з
експерименту здійснювали в другій та третій серіях експериментів в 09.00
наступної доби, а в четвертій, п’ятій та шості – в 10.00 наступної доби. Такі
терміни виведення тварин з експерименту були обрані для описання динаміки
ДНК-синтетичної та мітотичної активності протягом доби. Зсув часу першого
виведення з експерименту на одну годину (о 13.00 та о 14.00) обумовлений
переводом годинників на літній час. Останнє виведення з експерименту щурів
першої серії здійснювали о 01.00 наступної доби. Скорочення терміну дослідження
у першій серії викликано тим, що в період з 04.00 до 09.00 використання
колхаміну навіть в низьких дозах (1,5 мг/кг маси тіла щурів) викликає загибель
тварин.
Для встановлення тривалості мітозу тварин виводили з експерименту через кожні 2
години (по 3 щури з групи). Перші виведення тварин з експерименту в другій та в
третій серіях проводили об 11.00, останні – о 09.00 наступної доби, в п’ятій
серії – відповідно о 12.00 і о 10.00 00 наступної доби. З метою оцінки розмірів
проліфераційного пулу забій проводили один раз на добу.
Кейлонвмісний екстракт (КВЕ) (в 0,05 мл ізотонічного розчину натрію хлорид) та
епідермальний фактор росту (ЕФР) (в 0,05 мл дистильованої води) щурам вводили
одноразово інтраперитонеально. Ін’єкцію проводили тваринам в перших трьох
серіях в 09.30 (ЕФР) та в 10.00 (КВЕ), а у всіх інших серіях – в 11.00 (КВЕ).
Час введення було обрано відповідно до коливань ДНК-синтетичної та мітотичної
активності протягом доби. Зсув введення КВЕ на одну годину (в 10.00 та в 11.00)
обумовлений переводом годинників на літній час.
Використовували КВЕ, який було виготовлено в лабораторії біології клітини
Російського державного медичного університету (м. Москва). В методику
виготовлення КВЕ входили: виготовлення ацетонового порошку з печінки щурів без
сполучної тканини, екстракція фенілметилсульфаніламідом,