Розділ 2
УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА РЕІНЖИНІРИНГУ
2.1. Принципи модернізації та реінжинірингу підприємства
Згідно визначених стратегічних напрямків державної соціально-економічної політики в межах бажаних структурних перетворень на рівні національної економіки, макромасштабних економічних районів та областей країни виділяються, зокрема, наступні пріоритети їх комплексного соціально-економічного розвитку:
заходи з попередження структурної кризи, які мають бути спрямовані на подальшу реструктуризацію народногосподарського комплексу в напрямі зміщення інвестиційно-інноваційних потоків з матеріало- та енергоємних сировинно-добувних у високотехнологічні й наукоємні обробні й переробні галузі промисловості, у розвиток багатоукладного сільського господарства, АПК у цілому та виробничої, соціальної й ринкової інфраструктури;
створення і впровадження нових енерго- і ресурсозберігаючих технологій, розвиток екологоорієнтованої енергетики;
розвиток хімічного комплексу, машинобудування, металургії з формуванням високоефективних, вертикально-інтегрованих в єдиний енерго-виробничий цикл виробництв комплексного типу з розвинутою інфраструктурою і високим рівнем керованості;
удосконалення паливно-енергетичного балансу в паливно-енергетичному комплексі зі збільшенням обсягів вироблення електроенергії;
зростання конкурентоспроможності промислової продукції на основі технологічної модернізації виробництва, ефективна й швидка реструктуризація та реінжиніринг промислових підприємств.
За енциклопедичним визначенням модернізація (франц. modernization, від moderne - новітній, сучасний) - зміна відповідно з новітніми, сучасними вимогами й нормами, наприклад, модернізація (оновлення) технічного обладнання, виробничого процесу тощо [115]. Електронна книга - бібліотека Воєводіна [116] визначає модернізацію як вдосконалення, переробку відповідно до вимог якості й дизайну, енергозбереження, технічних умов з урахуванням екологічних чинників тощо. Модернізуються, насамперед, машини, устаткування, технологічні процеси. Зокрема, модернізація виробництва передбачає зміни, удосконалення, що відповідають сучасним вимогам. Тобто модернізувати - це робити сучасним, вдосконалювати, приводити у відповідність до сучасних вимог.
Модернізація виробництва та створення конкурентоспроможної вітчизняної промисловості - першочергове завдання всіх ланок і рівнів економічного механізму. Повсюдно має укріпитися розуміння того, що будь-яке підприємство не зможе ефективно працювати без нових розробок, реалізації ефективних інноваційних проектів.
Зміни у стратегії, виробничих процесах, структурі й культурі підприємства можуть здійснюватися поступово, у вигляді дрібних кроків, або ж радикально, у вигляді великих стрибків. З огляду на це відповідно говорять про еволюційну й революційну модель змін [117]. Революційні зміни можна подати у рамках реінжинірингу господарської діяльності. М.Хаммер у своїй доповіді [118] висунув принципові вимоги: "Реконструюйте роботи не автоматизацією, а спрощенням або видаленням", "Використовуйте комп'ютери не для автоматизації, але для реконструкції існуючих бізнес-процесів". Після виходу друком монографії "Реінжиніринг корпорації: маніфест революції в бізнесі"[119] термін РБП - реінжиніринг бізнес-процесів почав домінувати у роботах з реорганізації підприємств.
Реінжиніринг є одним із видів модернізації виробництва. За класичним визначенням М.Хаммера і Дж.Чампі [119] - це фундаментальне переосмислення і радикальна реконструкція бізнес-процесів з метою досягнення драматично сильних поліпшень критично важливих у сучасних умовах рівнів критеріїв продуктивності, таких як вартість, якість, послуги, швидкість. Це визначення розкривається трактовкою використаних в ньому ключових понять [120].
Фундаментальний. Мають бути отримані відповіді на ключові запитання щодо діяльності підприємства: "Чому ми маємо робити те, що ми робимо?" і "Чому ми повинні робити це тим способом, яким ми це робимо?".
Радикальний. Радикальність означає відкидання всіх існуючих структур і процедур і втілення нових способів виконання робіт.
Драматичний. Якщо на підприємстві спостерігається падіння виробництва всього на 10 %, якщо його витрати всього на 10 % перевищують норму, якщо показник якості треба збільшити всього на 10 %, якщо процес обслуговування замовників вимагає прискорення всього на 10 % - то підприємству не потрібний реінжиніринг. У такому випадку можна застосувати "звичайні" методи, наприклад, програми поступового поліпшення якості. РБП має застосовуватися лише тоді, коли є потреба у "вибуховому" впливі.
Процеси. Хоча це поняття є найважливішим у визначенні реінжинірингу, воно найтяжче сприймається менеджерами підприємств. Більша частина керівників не є "процесоорієнтованими" - вони сфокусовані на задачах, на роботах, на людях, на структурах, але не на процесах. М.Хаммер і Дж.Чампі визначають бізнес-процес як "сукупність видів діяльності, яка має один чи більше видів вхідних потоків і створює вихід, який має цінність для клієнтів".
Об'єктом реінжинірингу є не організації, а процеси. Підприємства піддають реінжинірингу не свої відділи продаж або виробництва, а роботу, яка виконується персоналом цих відділів чи виробництв.
При визначенні порядку реінжинірингових заходів після ідентифікації процесів використовуються три критерії, що визначають послідовність заміни процесів. Перший - дисфункціональність: здійснення яких процесів спряжене із найбільшими труднощами? Другий - значущість: які процеси найбільше впливають на клієнтів компанії? Третій - здійсненність: які з процесів, що відбуваються в компанії, можуть бути перепроектованими у даний момент найбільш успішно?
Проект з реінжинірингу бізнесу зазвичай містить в собі такі чотири головних етапи [121]:
1. Розробка образу майбутньої компанії.
2. Створення моделі існуючої компанії (зворотний реінжиніринг).
3. Розробка нового бізнесу (прямий інжиніринг).
3.1. Перепроектування бізнес-процесів.