РОЗДІЛ 2
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ФАКТОРІВ І ПАРАМЕТРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ У БУДІВНИЦТВІ
2.1. Аналіз організаційно-технологічних та економічних рішень, що приймаються при реалізації проектів використання промислових відходів
Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, а також низький технологічний рівень промисловості України поставили її в число країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. З 1,4-1,5 млрд. тонн природних ресурсів, використовуваних щорічно в промисловому виробництві, більша частина перетворюється на відходи і тільки твердих відходів накопичується щорічно понад 0,9-1,0 млрд. тонн. При цьому щільність розміщення відходів в деяких регіонах, зокрема Донецькому і Придніпровському, досягає 8-18 тис. тонн/км2 при середньому рівні для України 3 тис. тонн/км2.
Скорочення обсягів виробництва, яке спостерігалося у більшості галузей економіки протягом останніх десяти років, суттєво не позначилося на загальній ситуації щодо утворення відходів.
Існуючий рівень утилізації відходів не впливає на поліпшення стану довкілля. Це пов'язано з тим, що до переробки залучаються в основному багатотоннажні гірничопромислові та деякі інші відходи - малотоксичні чи нейтральні (інертні). Тому екологічний ефект переробки відходів є незначним [84].
Розрив між обсягами накопичення відходів і обсягами їх утилізації та знешкодження поглиблює екологічну кризу. Водночас відбувається невпинне зростання витрат на одержання первинної сировини для промислового виробництва. Останнім часом до цих факторів додається проблема ресурсної залежності України від зовнішніх джерел багатьох видів сировини. Все це свідчить про важливість вторинного використання ресурсів [5, 9, 84, 130].
Існуюча економічна ситуація викликала погіршення фінансового стану ТЕС України, загострення технічних проблем, пов'язаних з фізичним зносом обладнання, і технологічних проблем, пов'язаних з застарінням технологій виробництва електроенергії, що спричинює значні обсяги утворення золи та золошлакових відходів.
На сьогоднішній день спроби вирішення проблеми використання відходів обмежуються мінімізацією загальної кількості утворюваних відходів та їх знищенням.
Управління відходами і відповідне законодавче регулювання є досить складним процесом, який охоплює природоохоронні та ресурсні аспекти, інтереси суб'єктів господарювання - виробників відходів, їх взаємовідносини з органами управління, а також інтереси всього населення [84]. Тому проблему використання відходів промисловості слід розглядати у рамках системного підходу як сукупність трьох проблемних аспектів:
* ресурсного, що передбачає визначення цінності відходів і можливості їх утилізації, обгрунтування ефективності напрямків використання відходів, розробку технологій утилізації відходів;
* екологічного, який передбачає визначення токсичності відходів, впровадження маловідходних і безвідходних технологій виробництва, обгрунтування технологій знешкодження відходів, рекультивацію земель, зайнятих відходами;
* організаційно-економічного, що передбачає створення теоретичних положень використання відходів промисловості в різних галузях народного господарства України, в тому числі в будівництві, розробку механізма залучення відходів до господарського обороту та стимулювання утилізації відходів промисловості, створення територіально-виробничих схем використання відходів, в яких відходи одних виробництв будуть в більшій або меншій мірі сировиною для інших виробництв [34].
Як сировинний потенціал відходи значною мірою можуть замінити первинні ресурсні джерела, зменшуючи таким чином загальне ресурсоспоживання. Слід зазначити, що переважна більшість відходів або взагалі не використовується, або використовується недостатньо, незважаючи на виявлену їх ресурсну цінність, або використовується за найпростішими технологічними схемами, які не забезпечують повної реалізації їхнього ресурсного потенціалу [10, 61, 95, 107].
Як екологічно небезпечний чинник відходи є одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля. Їх розміщення потребує вилучення значних площ землі, а транспортування та зберігання - великих витрат підприємств. Найбільш токсичні відходи потребують спеціальних заходів щодо їх знешкодження та захоронення. Тому зменшення обсягів відходів, насамперед токсичних, полегшить їх знешкодження та зменшить шкідливий вплив на довкілля.
Оскільки проблема утилізації відходів стосується різних суб'єктів соціально-економічної діяльності (виробництв, пов'язаних з утворенням відходів, розробників технологій їх утилізації, місцевих органів виконавчої влади та органів екологічної безпеки на місцях, де утворюються або зберігаються відходи), то цілком очевидно, що вирішення завдань цих суб'єктів потребує створення єдиної науково-методичної, законодавчої та організаційно-правової основи.
Ресурсний та екологічний аспекти проблеми утилізації відходів мають як незалежні, так і спільні, інтегральні цілі. Окремим напрямом є розробка засобів та методів розв'язання зазначеної проблеми.
Блок цілей ресурсного аспекту передбачає:
* визначення ресурсної цінності відходів і технологічних можливостей їх комплексної переробки;
* виявлення можливостей заміни первинної сировини вторинною та рециклування;
* економічне обгрунтування напрямів та шляхів використання відходів;
* створення системи ресурсозамкнутих територіально-виробничих зв'язків на основі міжгалузевої кооперації, каскадне проектування виробництва.
Блок цілей екологічного аспекту передбачає розроблення заходів щодо:
* зведення до мінімуму обсягів відходів внаслідок техніко-технологічної реконструкції виробництв, більш повного та комплексного використання сировини;
* зниження токсичності залишкових відходів та їх негативного впливу на довкілля шляхом перетворення, знищення або надійної ізоляції;
* еколого-технологічного обгрунтування методів та шляхів найефективнішого знешкодження небезпечних відхо