РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Матеріали досліджень
Експериментальні дослідження впливу малих доз іонізувального випромінення
проведені на 967 білих статевозрілих щурах-самцях масою 160?330 грамів. При
проведенні досліджень були використані експериментальні моделі одноразового
зовнішнього опромінення тварин в малих дозах (табл. 2.1). При вивченні впливу
зовнішнього опромінення, щурів опромінювали тотально:
1. Гамма-променями на установці “Рокус” (Росія), (джерело ? 60Co, потужність
експозиційної дози 4,3•10-4 Кл/(кг•с) в дозах 0,3 Гр і 0,5 Гр (80 щурів). Через
1 та 30 діб після опромінення досліджували концентрацію гормонів в сироватці
крові: кортикостерону, адреналіну, тироксину, трийодтироніну та інсуліну.
2. На рентгенівському апараті “РУМ-17” (Росія), (напруга 180 кВ, сила струму 10
мА, відстань 40 см, фільтри 0,5 мм Сu + 1,0 мм Al, потужність експозиційної
дози 2,09•10-4 Кл/(кг•с) в дозі 0,5 Гр (60 щурів). Через 1, 7, 15 та 30 добу
після опромінення досліджували концентрацію кортикостерону, адреналіну,
тироксину, трийодтироніну та інсуліну в сироватці крові.
3. На установці “ІГУР-1” (Росія), (джерело випромінювання 137Cs з енергією
гамма-квантів 660 кеВ, потужність експозиційної дози 4,58•10-4 Кл/(кг•с) в
дозах 0,1; 0,5 та 1,0 Гр (226 щурів). Вивчали вплив опромінення в дозі 0,1 Гр
на концентрацію кортикостерону, адреналіну, тироксину, трийодтироніну та
інсуліну в сироватці крові через 1, 4 та 30 діб. За умов впливу іонізувального
випромінення в дозі 0,5 Гр досліджували концентрацію гормонів в сироватці крові
тварин через 1, 7, 30 діб. При опроміненні тварин в дозі 1,0 Гр вивчали
концентрацію гормонів в сироватці крові та морфофункціональні показники ГГНС та
САС тварин через 1, 3, 7, 15, 30 та 90 діб після опромінення. Контролем для
всіх досліджуваних груп були інтактні тварини відповідної статі, віку й маси.
Таблиця 2.1
Експериментальні моделі опромінення тварин
ЗОВНІШНЄ ОПРОМІНЕННЯ
(Джерело, поглинута доза,
термін дослідження)
ВНУТРІШНЄ ОПРОМІНЕННЯ
(Джерело, поглинута доза,
термін дослідження)
v
v
“ІГУР - 1” (джерело 137Cs з енергією гамма-квантів 660 кеВ; потужність
експозиційної дози 4,58•10-4 Кл/(кг•с) в дозах 0,1; 0,5; 1,0 Гр ( 1, 3, 7, 15,
30, 90 доба).
137Cs (1,85 МБк/кг маси) одноразово, перорально (через зонд); поглинута доза за
28 діб становила 4,12 сГр.
“Рокус” (джерело ? 60Со, потужність експозиційної дози 4,3•10-4 Кл/(кг•с)
в дозах 0,3 Гр (1, 28 доба);
0,5 Гр (1, 30 доба).
137Cs додавали до щоденного раціону тварин (змочували подрібнений хліб розчином
137Cs із розрахунку 0,6 кБк/тварину/добу) упродовж 270 діб (поглинуті дози 0,3;
1,0; 2,1; 3,0 сГр).
“РУМ-17” (напруга 180 кВ, сила струму 10 мА, відстань 40 см, фільтри 0,5 мм Cu
+ 1,0 мм Al, потужність експозиційної дози 2,09•10-4 Кл/(кг•с) в дозі 0,5 Гр
(1, 7, 15, 30 доба).
КОРИГУВАННЯ ПОРУШЕНЬ В ГГНС ТА САС ПРИ ДІЇ ІОНІЗУВАЛЬНОГО ВИПРОМІНЕННЯ І
СТРЕСІ
v v
ЗОВНІШНЄ ОПРОМІНЕННЯ
(Джерело , поглинута доза,
термін дослідження)
ВНУТРІШНЄ ОПРОМІНЕННЯ
(Джерело, поглинута доза,
термін дослідження)
“ІГУР?1”, (джерело 137Cs з енергією гамма-квантів 660 кеВ; потужність
експозиційної дози 4,58•10-4 Кл/(кг•с), одноразова поглинута доза 1,0 Гр,
сумарна доза ? 2,0 Гр;
Стрес (імобілізаційний, тривалістю 2 год в камерах Когана) після кожного сеансу
опромінення (2,0 Гр + стрес) +
еламін. Дослідження проводили через 30 діб після дії двох чинників.
137Cs додавали до щоденного раціону тварин (змочували подрібнений хліб розчином
137Cs із розрахунку
0,6 кБк/тварину/добу) упродовж 30 діб (поглинута доза 0,31 сГр) + еламін.
Для внутрішнього опромінення щурів використовували радіонуклід 137Cs у формі
хлориду.
1. В серії експериментів тваринам вводили 137Cs (1,85 МБк/кг маси) одноразово,
перорально (через зонд), (22 щура). Вміст 137Cs в організмі визначали в
динаміці на гамма-тиреоратіометрі ГТРМ-01Ц (Росія). Радіометрію тушок тварин
проводили зразу після введення радіонукліду (вихідні результати приймали за 100
% ) та через 1, 2, 3, 4, 7, 10, 14, 21, 28 діб після введення.
Розрахунки поглинутих доз внутрішнього опромінення проводили за класичною
формулою (2.1), описаною Д. Хайном і Г. Браунеллом [286], для чого були
зроблені наступні припущення:
137Cs, який є в-, г-випромінювачем, рівномірно розподіляється в організмі
щурів;
організм щура – це циліндр заввишки 10 см і радіусом – 3 см.
Згідно з узагальнюючою формулою, середня доза від в-,
г- випромінювання за час (t) визначається рівнянням:
D (b,g) = 73,8 • Eb • Co x Tеф. (1-е0,693 х t/ Tеф) + 0,0346 • Гg • g • Co •
Tеф. • (1-е0,693 х t/ Tеф), (2.1)
де Co – початкова концентрація радіоактивності в організмі (мкКі/г);
Tеф. – ефективний період напіввиведення радіонукліда, доби;
t – час дії в організмі випромінювання, доби;
Гg ? г-постійна ізотопу (см • р/мк Кі • год);
Eb ? середня енергія в-випромінення, МеВ;
g – середнє значення геометричного фактору, см;
В наших обчисленнях для 137Cs Е = 0,23 МеВ;
Гg = 3,2 (см • р/мкКі • год); g = 25,1 см.
Згідно з цими даними, були розраховані оціночні значення середніх поглинутих
доз в організмі всіх дослідних тварин, яким вводили 137Cs (табл. 2.2).
Період напіввиведення 137Cs (1,85 МБк/кг маси) дорівнює (6,8±0,54) діб. Таким
чином, половина радіоактивності виводиться з організму приблизно за 7 діб.
Результати підрахунку середніх поглинутих доз в організмі щурів, одержаних за
відповідний період спостереження, наведені в таблиці (табл. 2.3). Середня
поглинута доза в організмі щурів, яким вводили 137Cs із розрахунку 1,85 МБк/кг
маси, через 7 діб після введення складала (2,32±0,16) сГр, а в кінці