РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИЙ ВИМІР СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО МЕДІА-ДИСКУРСУ: КОНСТРУЮВАННЯ
РЕФЕРЕНТІВ
Сучасні дослідження здебільшого зосереджені на вивченні відображувального
аспекту мовних одиниць, тобто на виявленні того, як
у тріаді об’єктивний світ (дійсність) – свідомість – мова [335, с. 6] свої
назви отримують об’єкти [56, с. 238; 517, с. 218] та концепти [85, с. 149]. При
цьому номінативний акт розглядають як об’єднання трьох сутностей: того, що
підлягає іменуванню, тобто світу дійсності; образів дійсності, її поняттєвого
відображення; імені (звукова форма або графічна репрезентація) [326, с. 73].
Виділені таким чином мовні одиниці поділяють на називні, які характеризують
предмети і явища, та неназивні, котрі обслуговують конкретні акти мовлення. До
перших зараховують загальні іменники (характеристичні знаки), власні назви
(індивідуалізуючі знаки), кількісні числівники (квантитативні знаки), а до
других – дейктичні одиниці, замісні та зв’язкові слова, знаки-актуалізатори
(артиклі та деякі прикметники) [326, с. 42].
Дискурсивний підхід передбачає пов’язування номінативних одиниць
із конструюванням реальності, коли мова як друга сигнальна система називає
предмет, а тому слово стає новою річчю, або інструментом, який дозволяє
упорядкувати інші речі [517, с. 218]. У медіа-дискурсі слово виконує специфічні
функції: виділяє об’єкти з анонімної маси, присвоює певний статус суспільним
проблемам, особистостям, організаціям, рухам [131, с. 140].
Конструювання реальності в медіа-дискурсі здійснюється за рахунок мовних
одиниць кількох класів, призначених для позначення базових концептів
лінгвокогнітивного рівня мовної особистсті, їхньої відозміни, співвіднесення та
конструювання нових референтів.
Побудова референтів у зовнішній і внутрішній перспективах здійснюється за
допомогою безартиклевих і артиклевих одиниць. Зовнішню, або надситуативну,
перспективу встановлюють оніми, які ототожнюють один і той самий об’єкт в усіх
ситуаціях (реальних або умовних), у яких він з’являється, незалежно від
контексту [436, с. 352], напр., in Kansas. На важливу роль онімів вказував
Б.Рассел, який відзначав, що людина не може обійтися
без власних назв у жодній частині історії або географії [259, с. 112].
При цьому особливе місце належить безартиклевим власним назвам, які позначають
незмінні концепти, що у плані форми дає підстави розглядати оніми як категорію,
яка не має артиклів в однині [див.: 307, с. 87]. В аспекті семантики
безартиклеві топоніми вважають засобами позначення обмежених територій, напр.,
North Carolina, а артиклеві – необмежених, напр., the Piedmont [363, с. 153].
Багато сучасних географічних назв походять
від топонімів-орієнтирів, у складі яких загальний іменник називає місце за його
конкретною ознакою [307, с. 156]. У російській мові до таких одиниць
зараховують назви полів, пустищ, боліт тощо, напр., Угольная яма, Угол Большой
дороги, Федин завод та інші [там само]. Дані історії англійської мови також
свідчать, що в багатьох випадках географічні назви утворилися
від мікротопонімів на позначення орієнтирів на місцевості, а тому деякі сучасні
англійські топоніми зберігають основи апелятивів, від яких вони походять. Так,
у складі власних назв Oxford, Crayford, Tetford елемент ford позначає брід
[136, с. 69].
Внутрішню, або ситуативну, перспективу конструювання референтів встановлюють
означені іменні фрази (in the state), а зв’язки між створеними референтами
відображені дейктиками. Вибір базартиклевих одиниць, означених іменних фраз або
дейктиків відбиває різний ступінь узагальнення при репрезентації референтів.
Про взаємодію різних груп орієнтаторів, призначених для конструювання
референтів, свідчать існуючі дані про кореляцію власних назв із дейктичними
одиницями й означеними іменними фразами [5, с. 189-194]. Доведено, що оніми є
найбільш очевидним виявом індексальних виразів [441, с. 143], схожі
на егоцентричні (дейктичні) одиниці мови [270, с. 55; 271, с. 236] і, подібно
до займенників, не вживаються з детермінативами [472, с. 148].
У семантичному плані особові дейктики співвідносні з антропонімами, просторові
корелюють із топонімами, а темпоральні – із хрононімами, які “позначають різні
відрізки та точки часу” [307, с. 197].
Відповідно, в аспекті конструювання референтів в орієнтаційному просторі
сучасного англомовного медіа-дискурсу диференціюємо три групи одиниць. Засоби
конструювання референтів у зовнішній перспективі включають безартиклеві власні
назви та безартиклеві прийменникові вирази. Перші позначають людей, локативні
концепти, їхні найбільш помітні складники, а другі вказують на відношення між
ними, незалежні від контексту. До засобів конструювання референтів у внутрішній
перспективі в зв’язку
з структурами орієнтаційного простору зараховуємо означені іменні фрази, а
стосовно учасників подій – неозначені іменні фрази. За відсутності вказівного
контексту дейктики виконують у медіа-дискурсі функцію співвіднесення
побудованих референтів.
2.1. Безартиклеві засоби побудови референтів у зовнішній перспективі
Безартиклеві власні назви позначають базові концепти лінгвокогнітивного рівня
мовної особистстості та сполучаються між собою або з іншими одиницями для
конструювання референтів у зовнішній перспективі, тобто із-поза меж
орієнтаційного простору. Тому спочатку розглянемо окремі групи безартиклевих
онімів, а потім їхню взаємодію.
2.1.1. Безартиклеві власні назви мають незмінний зміст для всіх ситуацій і
носіїв англійської мови, тому що позначають базові концепти,
на яких ґрунтується конструювання світу за межами безпосереднього сприйняття.
Безартиклеві оніми виконують у сучасному англомовному
медіа-дискурсі три функц
- Київ+380960830922