розділ 2.2).
З іншого боку, мають місце відмінності у виділенні станових груп статистиками
різних губерній. Так, ними фіксувались певні категорії міських жителів,
характерні саме для даного регіону. Зокрема в Полтавській губернії серед селян
виокремлено стан козаків (це українські за походженням козаки на відміну від
«військових козаків», що рахувались в загальноімперських переписних даних),
групи іногородців та різночинців.
Але попри всі недоліки, публікації «Обзоров» залишаються одним із найцінніших
джерел інформації про міста Лівобережжя до початку Першої світової війни.
Більшість відомостей вперше вводиться в науковий обіг.
Цінні матеріали щодо розвитку міст Лівобережжя вміщено у
«Календарях-справочниках городского деятеля» [562-568], адрес-календарях
Харкова, Чернігова, Полтавської, Чернігівської губерній, міських довідниках,
путівниках [12, 113-115, 144, 569-570, 959, 1266]. В них подаються відомості
про особовий склад міських самоврядувань, торгівлю та промисловість, міський
благоустрій тощо.
Для дослідження історії міст початку ХХ ст. нами використані матеріали
російсько- та україномовної регіональної та центральної періодичної преси за
1891-1916 рр., загалом 28 газет та журналів. Найбільш інформаційно насиченими є
щоденні газети Харкова «Южный Край», «Харьковские губернские ведомости»,
«Утро», Чернігова «Черниговское Слово», Полтави «Полтавский Вестник»,
«Полтавский Голос», «Полтавские губернские ведомости». В газетах Харкова,
Полтави існували постійні рубрики «По нашему краю», «Наш край», в яких
вміщувалась інформація від кореспондентів з повітових та безповітових міст про
роботу міських дум, повсякденне життя, настрої, резонансні події тощо. Все це
робить названі видання цінним джерелом для дослідження тих населених пунктів,
які не мали власної преси. Особливе місце серед них посідають харківські газети
«Южный край» та «Утро», на шпальтах яких вміщувались повідомлення з переважної
більшості міст Лівобережжя. В газетах друкувалися звіти із засідань міських
дум, які доповнювали офіційні протоколи, статті, інтервью із гласними дум,
листи мешканців, замітки журналістів, що несуть в собі живий подих епохи,
розкривають настрої городян. Менш інформаційними є видання, що виникли у
губернських та повітових центрах після 1906 р., що віддзеркалювало обмежені
матеріальні можливості видавців, умови існування преси провінційних міст:
тонкий шар інтелігентних осіб, що могли бути дописувачами; тематична
обмеженість через контроль місцевої влади та стереотипи ставлення місцевого
суспільства. Ведучий рубрики «Мотиви дня» у «Черниговском слове» Я.Кручинін
зазначав, що специфіка провінційної преси полягає в тому, що на її сторінках
неможливо піддавати критиці дії місцевого самоврядування, а ось міністрів
критикувати можна [1307, 1913, 20 октября]. На нашу думку, він дуже точно
відтворив особливість існування провінційної преси саме середніх та малих міст.
Тож, в газетах «Сумской Вестник», «Нежинская копейка», «Дніпрові Хвилі»
міститься значно менше інформації про життя міст [426, 805, 1168]. На шпальтах
санкт-петербурзьких газет «Речь», «Новое время», київських «Рада», «Киевская
Мысль», журналу «Вестник финансов, промышленности и торговли» друкувались
матеріали щодо політики уряду по відношенню до міських проблем, розвитку
промисловості і торгівлі, повідомлення з міст регіону, огляди місцевого життя,
переважно політичного характеру [581, 820, 972, 1051].
Особливе місце посідають видання із суто міської проблематики, які постали
після 1907 р. Санкт-петербурзький журнал «Городское Дело» знайомив фахівців і
широке коло городян із досвідом ведення міського господарства в Російській
імперії і за кордоном, друкував огляди муніципального життя, відповіді на
питання міських діячів щодо тлумачення муніципального законодавства [196].
Журнали «Известия Харьковской городской думы» [510], «Земский сборник
Черниговской губернии» [492] інформували населення щодо своєї політики,
ухвалених рішень, порушували конкретні питання діяльності органів місцевого
самоврядування.
Певна інформація з формування територіальних меж Полтави, Чернігова,
Новгород-Сіверського наприкінці ХІХ- на початку ХХ ст., міського господарства,
життєвого рівня населення, деяких аспектів повсякденного життя міститься у
збірках документів і матеріалів, що вийшли друком у 1970-х-1980-х роках до
ювілеїв міст [508, с. 47-51; 932, с. 99-136; 1222, с. 64-66; 1308, с. 92-122].
У 1990-х рр. - на початку ХХІ ст. спільними зусиллями науковців Харківського
національного університету імені В.Н.Каразіна і Державного архіва Харківської
області була підготовлена серія збірок документів про міста Харківщини –
Богодухів, Валки, Вовчанськ, Зміїв, Золочів, Ізюм, Краснокутськ, Куп’янськ,
Лебедин, Харків, Чугуїв [63, 95, 132, 495, 498, 536, 639, 669, 685, 1256,
1329], що охоплює матеріали з історії населених пунктів переважно від
виникнення до кінця ХІХ ст.
У радянські часи було опубліковано серії збірок документів, що відображають
події революції 1905-1907 рр. в регіоні, розвиток робітничого революційного
руху від початку ХХ ст. до Першої світової війни [145-149, 434, 968, 1054,
1309]. І хоча проблеми міст посідали другорядне значення серед опублікованих
документів, вони містять важливу інформацію щодо умов життя робітничого класу,
особливостей самосвідомості та поведінки окремих соціальних груп пролетаріату
та його лідерів, що представляли більшовицьке крило соціал-демократії,
розкривають атмосферу, в якій відбувався розвиток міст.
Для аналізу суспільно-політичного життя міст важливе знач
- Київ+380960830922