Розділ 2
аналіз чинників конкурентоздатності
транспортно-експедиторських підприємств
2.1. Теоретико-методичні підходи до оцінки конкурентоздатності
транспортно-експедиторських підприємств
У зв’язку з переходом на ринкові відносини така економічна категорія як
„конкурентоздатність” міцно увійшла в лексикон вітчизняної економічної науки. З
даної теми опубліковано багато наукових праць, у яких можна знайти ті чи інші
визначення цього поняття і різні методи оцінки конкурентної позиції
підприємства на ринку.
Досліджувана економічна категорія безпосередньо пов’язана з іншим поняттям,
відносно новим для вітчизняної економічної науки, з поняттям „конкуренції”.
Існує декілька підходів до трактування поняття “конкуренція”.
Перший підхід представлений у вітчизняній літературі. Він визначає конкуренцію
як змагальність на ринку. Закон України “Про захист економічної конкуренції”
визначає конкуренцію як “змагання між суб’єктами господарювання з метою
здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами
господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають
можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт
господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку”[49].
Слід зазначити, що в умовах планової економіки не існувало конкуренції на
внутрішньому ринку й у вітчизняній літературі довгий час було присутнє в цілому
негативне відношення до цього поняття. Конкуренція визначалася як
антагоністична форма економічного змагання приватних товаровиробників. В даний
час економічні відносини змінились і конкуренція сприймається як природна риса
ринкових відносин.
Іншу точку зору можна знайти в роботах економістів-класиків. А. Сміт трактував
конкуренцію як поведінкову категорію, певний механізм ринку, при якому
індивідуальні продавці і покупці ведуть суперництво на ринку за більш вигідні
продажі і покупки. Конкуренція в цьому випадку забезпечує взаємодію попиту і
пропозиції і врівноважує ринкові ціни [162].
Методологічною основою аналізу конкуренції є ідея ринкової частки, що
розглядається як частина ресурсів, що обертаються на ринку. Розмір частки
визначає можливість впливу компанії на ринок і на конкурентів.
Для оцінки ступеня монополізації ринку можна використовувати тридольний
показник концентрації [149], що характеризує суму ринкових часток господарських
суб’єктів, що займають лідируючі позиції:
, (2.1)
де - індекс концентрації для трьох господарюючих суб’єктів, що мають найбільшу
частку ринку;
- ринкова частка даного суб’єкта з номером і у загальному обсязі реалізованої
продукції конкретного ринку, %.
Якщо показник концентрації дорівнює чи перевищує 70%, то даний ринок вважається
висококонцентрованим і тому потребує особливої уваги з боку антимонопольних
органів. Для визначення ступеня концентрації використовують також коефіцієнт
відносної концентрації, індекс Херфиндаля-Хіршмана, індекс Лінда й ін. Усі вони
показують відносну частку підприємства на ринку. Практично, кількісне значення
цього показника стану зовнішнього ринку визначається або на базі простого
підрахунку кількості продуктових ліній конкурентів, або на основі розрахунку
індексу кількісного еквівалента як різновиду індексу Херфиндаля-Хіршмана, який
використовується для визначення рівня концентрації продажу за формулою:
, (2.2)
де Fij — доля продажу i-тої фірми в j-тій продуктовій лінії.
Значення цього показника дорівнює одиниці у випадку, якщо фірма працює на ринку
тільки з одним товаром (однією продуктовою лінією), і більше одиниці у випадку
диверсифікованої фірми.
Згідно Закону України “Про захист економічної конкуренції” [49] “Монопольним
(домінуючим) вважається ... становище кожного з кількох суб’єктів
господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:
сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному
ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;
сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному
ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків”.
При вивченні ринку обов’язково оцінюється також інтенсивність конкуренції.
Вважається, чим ближче знаходяться значення ринкових часток конкурентів, тим
сильніше інтенсивність конкуренції між ними.
Показник інтенсивності конкуренції за розподілом ринкових часток розраховується
за формулою [135]:
(2.3)
де Ud - показник інтенсивності конкуренції по співвідношенню ринкових часток;
Дi – частка i - го конкурента на ринку, частки одиниці;
n - кількість конкуруючих підприємств на даному ринку.
Слід зазначити цікаву ідею М.Портера про виділення стратегічних груп
конкурентів як множини фірм, що ведуть суперництво у галузі і мають загальні
риси: схожі товари і послуги, сервісне обслуговування, збутові системи [113]. І
дійсно, виділення стратегічних груп конкурентів дозволяє більш ясно і чітко
визначити характер конкурентної боротьби в галузі, тому що фірми однієї
стратегічної групи є більш очевидними конкурентами. Це обумовлено тим, що існує
їх велика взаємозалежність, вони мають схожі конкурентні переваги і зміна
ринкових умов може мати різний ефект для різних груп. Так, більш явними
конкурентами на ринку транспортно-експедиторських послуг будуть фірми, які
спеціалізуються на обслуговуванні вантажопотоків певного роду вантажу та
надають приблизно однаковий спектр послуг.
При дослідженні ринку транспортно-експедиторських послуг постає важливе питання
про формування меж ринку. Антимонопольним комітетом України встановлено
“Методику визначення монопольного (домі
- Київ+380960830922