РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОЦІНКА РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ЛЬОНАРСТВА
2.1. Особливості галузі, що визначають необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції
З початком становлення та розвитку ринкових відносин в Україні підприємства АПК вимушені пристосовуватися до нового середовища, домінуючою рушійною силою якого стала конкуренція. Головним завданням діяльності суб'єктів господарювання в таких умовах є забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції, що в свою чергу допоможе завоювати відповідну частку ринку, витримати тиск з боку конкурентів-виробників аналогічної продукції, сформувати довгострокові конкурентні переваги та, на основі цього, підвищити свої прибутки.
Трансформація аграрної сфери та затяжна системна криза економіки призвели до виникнення ряду факторів, що негативно вплинули як на рівень конкурентоспроможності продукції, так і на ефективність господарювання підприємств в цілому. До таких факторів належать різке підвищення цін на сільськогосподарську техніку, пально-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, що призвело до зростання собівартості сільськогосподарської продукції, зниження продуктивності праці, погіршення якості продукції. В таких умовах підприємства вимушені скорочувати посівні площі під культурами, виробництво яких стало нерентабельним та неконкурентоспроможним. Галузь льонарства є однією з тих, що понесла значні збитки в пореформений період. Жодна із сільськогосподарських культур не зазнала такого падіння, як льон-довгунець (рентабельність виробництва льонопродукції в деяких господарствах досягла -70 %), але й досі залишається стратегічно важливою для економіки країни, оскільки льонопродукція необхідна не лише для задоволення внутрішніх потреб, а й для зовнішнього ринку.
За останні роки у світі спостерігається підвищення інтересу до зростання виробництва натуральних волокон, з-поміж яких визначне місце посідає льоноволокно. Актуальність подальшого розвитку виробництва та використання льону-довгунця в Україні та світі зумовлена такими факторами: обмеженістю джерел сировини для виробництва штучних волокон, а лляні волокна належать до категорії постійно поновлюваної природної сировини; підвищенням ступеня екологізації середовища існування людей у зв'язку із широким застосуванням продукції з льону; зменшенням антропологічного навантаження на природне середовище шляхом використання льоноволокна при виробництві композиційних матеріалів, що легко піддаються утилізації; застосуванням волокна та костри льону для виробництва целюлози, різних видів паперу і картону на противагу вирубки лісу.
Найбільш рекордними для галузі льонарства в Україні були 1975-1980 рр., коли посівні площі цієї культури в середньому складали 230-240 тис. га, а валове виробництво знаходилося на рівні 120 тис. т волокна. Рентабельність галузі складала 80-120 % і виробництво льону приносило господарствам більше половини грошових надходжень від усіх рослинницьких галузей [160, с. 8-9]. Крім того, вітчизняні льонозаводи щорічно експортували в західні країни близько 10 тис. т льоноволокна.
Варто відмітити й те, що галузь льонарства одна з небагатьох мала повністю завершений цикл виробництва від вирощування льоносировини до одержання готових виробів. Цей фактор обумовлює його конкурентні переваги над іншими рослинницькими галузями, які потребують повного чи часткового імпорту сировини. Лляне волокно за питомою вагою посідало третє місце у балансі сировини текстильної промисловості України після бавовни та хімічних волокон. Воно відігравало вагому роль у забезпеченні населення та народного господарства одягом, побутовими і технічними тканинами.
Протягом 1990-2006 рр. відбулися кількісні й якісні зміни у виробництві льоноволокна як в Україні, так і у світі (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Виробництво льоноволокна у світі
ПоказникРік2006 р. у % до 1990 р.19901996199920002001200220042006Зібрана площа,
тис, га1039,0546,6481,1437,4509,6464,2500,0509,949,1Виробництво,
тис. тонн 687,7585,9497,3506,0631,2784,4748,0782,1113,7Урожайність,
ц/га 6,610,710,311,612,416,915,015,3231,8 Джерело: розраховано за даними ФАО ООН [200].
Відмітимо суттєве скорочення посівних площ у світі під льоном-довгунцем, які за 1990-2006 рр. зменшилися майже в 2 рази. Позитивною тенденцією у виробництві льоноволокна є підвищення урожайності культури за аналізований період у 2,3 рази. Якщо у 1990 р. середньосвітова урожайність льону (в перерахунку на волокно) становила 6,6 ц/га, то у 2006 р. - 15,3 ц/га. За рахунок росту урожайності культури виробництво льоHоволокна у світі за аналізований період збільшилось на 13,7 %. Ця тенденція спостерігається на фоні зниження виробництва культури у пострадянських країнах. Основною причиною зменшення світових площ посіву льоHу-довгуHця є їх значне скорочення у колишніх країнах Радянського Союзу, насамперед в УкраїHі, Росії і Білорусії. Так, у 1990 р. на країни СРСР припадало 73 % усіх площ посіву, на країни Європи (головним чином Франція, Бельгія, Нідерланди) - менше 10 %, Єгипет, Аргентина, Чілі, Китай - близько 4% [19, с. 188]. За останні роки ситуація значно змінилася. У 2006 р. найбільше посівних площ під льоном-довгунцем зосереджено у Китаї - 31 %. Значними є площі у Франції - 17 %, Росії та Білорусії відповідно 16 та 15 %. Україна знаходиться на п'ятому місці після названих країн та займає 5 % усіх посівних площ світу під льоном-довгунцем (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розміщення посівних площ льону-довгунця у світі (2006 р.), %
Джерело: розраховано за даними ФАО ООН [200].
Скорочення посівних площ у вищезазначених країнах призвело до зменшення льоновиробництва, а отже і поставок льоHоволокна на світовий ринок, що стало своєрідним стимулом до збільшення посівних площ і нарощування виробництва цієї культури в країнах Західної Європи, у тому числі тих, які раніше її не сіяли (Іспанія, Великобританія, Фінляндія, Швеція). Отже, відбулися к