РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЗДІЙСНЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ
2.1. Економічні умови здійснення інноваційної діяльності в Україні
Інноваційний тип розвитку для підприємств залізничного транспорту стає не тільки ключовим чинником успіху, але й основною умовою виживання на внутрішньому та зовнішньому транспортних ринках.
Основою для інноваційних ідей є внутрішні потреби підприємства в інноваціях. В свою чергу, фактори зовнішнього середовища створюють умови для функціонування, інноваційної діяльності, а отже, впливають і на внутрішні потреби самого підприємства-новатора в інноваціях. Тому, для забезпечення ефективності інноваційної діяльності підприємства залізничного транспорту проаналізуємо та врахуємо існуючі на сьогоднішній день умови здійснення інноваційної діяльності в Україні.
Динаміка і ступінь розвитку інноваційних процесів є основним показником економічного стану країни, здатності суспільства до дійсно ринкових перетворень за рахунок створення, впровадження і практичного використання нової техніки, новітніх технологічних процесів, нової продукції і сировини, сучасних методів організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення і т.п. Проте, досягнення науки не є загальнодоступними і не виникають випадково, вони створюються в результаті цілеспрямованої державної політики, тобто інноваційний тип розвитку встановлюється в самій економіці, а не генерується поза нею.
Тому з початку 2002р. питання формування інноваційної політики стали об'єктом постійної уваги керівництва країни. Зокрема, визначений у Посланні Президента України до Верховної Ради України 2002 року "Європейський вибір" стратегічний курс на інтеграцію України у ЄС базується на інноваційній моделі розвитку економіки, що вимагає формування і проведення ефективної державної політики. Ця модель - як система цілеспрямованих заходів органів державної влади щодо забезпечення інноваційної структурної перебудови економіки - має стати стрижневою складовою внутрішньої та зовнішньої політик України. Необхідність переходу до інноваційного типу економічного зростання у максимально стислі строки пояснюється тим, що тимчасові, екстенсивні фактори зростання - сприятлива кон'юнктура на світових ринках деяких товарів, можливість використання незадіяні виробничі потужності - в основному вичерпали себе. Підвищення конкурентоспроможності продукції українського виробництва можливе лише за умови технологічного переоснащення та піднесення наукомістких галузей [124, с.35].
Проте сучасній моделі інноваційного розвитку країни сьогодні властиві істотні недоліки, які є перешкодою для інтенсифікації інноваційного процесу на вітчизняних підприємствах, що підтверджується аналізом статистичних даних результатів.
Вклад науково-технічного прогресу у приріст валового внутрішнього продукту найбільш розвинених країн сягає, за різними оцінками, 75-100%. Пріоритет розвитку досягається активізацією інноваційної діяльності у наукомістких галузях і виробництвах, які є двигунами розвитку економіки. Особливості сучасних процесів стосовно техніко-технологічної бази підприємства і продукції у нашій країні зумовлюються кількома основними обставинами. Насамперед, вони пов'язані із загальною трансформацією економічної системи. Наслідки кризи вітчизняного виробництва, гостра нестача коштів, необхідність докорінної реструктуризації промисловості, інших галузей і сфер діяльності економіки незалежної держави, відсутність чіткої промислової і інвестиційної політики, невизначеність пріоритетів розвитку та багато інших причин призвели до значної техніко-технологічної відсталості вітчизняних підприємств від розвинених країн світу, фізичного і морального зносу основних фондів, старіння багатьох технологічних процесів. Це характерно для всіх галузей народного господарства України. За статистичними даними, ступінь зносу основних фондів у цілому по народному господарству країни сягає майже 50%, в обробній промисловості - понад 56%, на транспорті - більше 57% [42, с.209-210].
Технологічно відсталими є більшість вітчизняних галузей промисловості. Так, у чорній металургії дуже високою залишається частка виробництва сталі мартенівським способом, незначна частка електросталеплавильного виробництва у 5-6 разів нижча, ніж рівень розвинених країн Заходу. Незначна частка сталі, що розливається безперервним способом, є однією з причин високих витрат паливно-енергетичних ресурсів, які значно перевищують аналогічні світові показники. Понад нормативний строк експлуатується 54% коксових батарей, 89% - доменних печей, 92% - мартенів, 39% - конвертерів, 86% - електропечей, 82% сортових і 100% листових станків. На агрегатах із терміном експлуатації більше нормативного виготовляється близько 50% усієї металопродукції. Прогресуюче старіння основних фондів є головною причиною постійного зростання витрат. Технологічна відсталість вітчизняних галузей промисловості є причиною неконкурентоспроможності багатьох видів продукції, яка на внутрішньому ринку знаходить збут через її дефіцит, а на зовнішніх значною мірою реалізується через бартер або ж за демпінговими цінами (наприклад, деякі види металопродукції). Структура металопродукції недосконала, надзвичайно низькою є частка тонкого листа, каліброваного прокату і т.ін. Водночас понад 60 найменувань металопродукції мають сертифікати якості і експортуються на зовнішні ринки, за рахунок чого металургійна промисловість має деякі переваги у фінансових можливостях модернізації навіть за гострого дефіциту державних коштів. Аналогічний стан із технологічним рівнем виробництв спостерігається і у інших галузях промисловості: частка фізично відпрацьованого обладнання складає 69%, майже аналогічний знос виробничого обладнання та темпи старіння технологій в машинобудуванні, харчовій та легкій промисловості [42, с.210-211].
За минулий, більш ніж десятирічний період, кількість організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи, в нашій країні зросла майже