РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ВИРОБНИЦТВА
2.1. Вплив особливостей функціонування переробних підприємств на управління ефективністю виробництва
З огляду на те, що в західному регіоні переважає аграрний напрямок розвитку, була сформована мережа переробних підприємств. До останніх належать і плодоовочеконсервні підприємства, які займаються переробкою, в основному, рослинної сировини. Результатом їхньої діяльності є різноманітні консерви, до яких належать овочеві і фруктові консерви, консерви для дитячого і дієтичного харчування, плодово-ягідні та овочеві соки, соління тощо. Більшість з них займає своє місце у споживчому кошику переважної частини населення, а також розширює спектр продуктів харчування для вибагливих споживачів. Продукція, вироблена підприємствами з переробки плодоовочевої продукції, розрахована на широке коло споживачів і може конкурувати по ціні і якості з імпортними товарами-аналогами.
Плодоовочеконсервна промисловість є однією із давніх галузей харчової промисловості, оскільки вперше ще у 1810 р. француз М. Аппер запропонував спосіб консервування. Дана галузь займається переробкою продукції сільського господарства з метою запобігання її псуванню при тривалому зберіганні.
О. Шмаглій, наприклад, визначає плодоовочеконсервну промисловість, як складну багатопідпорядковану систему спеціалізованих і неспеціалізованих підприємств та первинних виробничих ланок різних форм власності з переробки багатьох видів плодоовочевої сировини [186].
На сьогодні консервна галузь, незважаючи на нестійкий розвиток економічних умов господарювання в країні, вирішує ряд завдань. По-перше, сприяє значному скороченню втрат сільськогосподарської продукції. По-друге, дає можливість урізноманітнити раціон, при цьому зменшуючи затрати часу і праці на приготування їжі вдома. По-третє забезпечує населення несезонними продуктами, що збалансовує раціон харчування протягом цілого року. По-четверте, поліпшує постачання продовольства до столу споживача в достатніх обсягах і асортименті.
Підприємства з переробки плодоовочевої продукції в "доринковий" період виробляли понад 30% загальносоюзного обсягу плодоовочевих консервів - у цілому високоякісної та порівняно дешевої продукції, що задовольняла внутрішні потреби республіки і вивозилася за її межі [88].
Зважаючи на те, що державна форма власності свого часу була пріоритетною, чинниками, які сприяли розвитку галузі були такі:
* спрямованість державної цінової політики на підтримку діяльності переробних заводів через систему знижок і надбавок, в результаті чого нівелювалася різниця в цінах як на низькорентабельні, так високорентабельні види консервної продукції;
* централізоване фінансування з боку держави будівництва і технологічного оснащення підприємств з переробки плодоовочевої продукції;
* розвинута система державних замовлень на продукцію плодоовочеконсервних заводів гарантувала її збут. Певна частка реалізувалась через заклади роздрібної торгівлі, дещо йшло на забезпечення консервною продукцією військових частин, оздоровчих закладів, а частка - на експорт;
* заснування на пільгових умовах оподаткування заводів і цехів безпосередньо у зонах заготівлі сировини, тобто при колгоспах і радгоспах, що забезпечувало створення додаткових робочих місць і надходження коштів від реалізації плодоовочеконсервної продукції;
* належне місце слід віддати діяльності споживчої кооперації, яка організовувала процес від заготівлі сировини у власників підсобних господарствах та її переробки до реалізації плодоовочеконсервної продукції у мережевих закладах роздрібної торгівлі і за кордоном;
* виробництво консервної продукції в обсягах і асортименті, які забезпечували задоволення потреб населення згідно науково обґрунтованих норм споживання, а не у відповідності із споживчим попитом;
* добре налагоджена система постачання сировиною переробних підприємств, першість у якій належала спеціалізованим господарствам.
Водночас можна виділити такі чинники, що впливають на укріплення позицій вітчизняної плодоовочеконсервної галузі:
* збереження за українськими виробниками ринків збуту за межами країни - на теренах пострадянських республік та в країнах, що не входять у цей перелік;
* продовження реструктуризації власності підприємств, що сприяє консолідації капіталу;
* впровадження нових технологій, модернізації технологічних ліній, розширення спектру пакувальних матеріалів;
* акцентування уваги на якості як готової консервної продукції, так і сировини, з якої вона виготовляється;
* формування культури споживання плодоовочевої консервації у населення;
* оновлення та розширення асортименту плодоовочевих консервів.
Формування ринку плодоовочеконсервної продукції у пострадянський період відбувалося поетапно - від занепаду, коли із руйнуванням радянської системи втратилися ринки збуту, а розбалансований механізм народного господарства відбився на діяльності переробних підприємств, і до становлення, що проявилося у завоюванні стійких ринкових позицій окремими виробниками, формуванні лідерів галузі і у переході "від кількості до якості" у виробництві продукції. Особливості першого етапу розвитку полягали ще й у тому, що інтеграція України у світове господарство зумовила заповнення ринку імпортними товарами, більш дешевими, проте не завжди високої якості, які подекуди зовсім витіснили продукти вітчизняного виробництва. Головним чином це контрабандна продукція, яка потрапляє на ринок поза митним контролем. Так, не витримуючи конкурентного тиску, плодоовочеконсервна галузь із прибуткової стала збитковою. Винятком не стала і Тернопільська область. Перетворення в економіці відобразилися на діяльності підприємств плодоовочеконсервної галузі таким чином, що більшість з них не подолали змін, викликаних структурною перебудовою, що супроводжувалося зниженням темпів виробництва, втратою позицій на ринку. Посилення конкуренції з боку імпортної продукції, невміння скор