РОЗДІЛ 2
ЗОВНІШНЄ ФІНАНСУВАННЯ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ
2.1. Іноземне інвестування реального сектора в контексті ендогенних та екзогенних чинників
У даному розділі пошукачем поставлена мета сформулювати основні принципи інтеграції РРК у світовий ринок капіталів на основі аналізу цілей і завдань зовнішнього фінансування і виявлення механізмів подолання криз на РРК.
У відповідності з поставленою метою необхідно вирішити наступні завдання:
• вивчити методи і форми регулювання РРК і закономірності його розвитку;
• на основі кількісних даних про вкладення в РРК дати оцінку основним показникам розвитку РРК у 80-90-х рр.;
• виявити особливості розвитку ринків капіталу і корпоративної позики в країнах Південно-Східної Азії і Латинської Америки;
• виявити причини, наслідки і шляхи подолання азіатської кризи 1997-1998р.
• дати оцінку застосовуваності моделей розвитку РРК для українських корпоративних позичальників;
• виявити основні проблеми при реструктуризації боргів РРК;
• розглянути основні механізми, динаміку і мотивацію залучення капіталів українськими суверенними і корпоративними позичальниками за 1999-2001 роки;
• визначити основні проблеми, що виникають в українських корпоративних позичальників при виході на світові ринки капіталу, і намітити шляхи їхнього вирішення;
• розглянути приклад shell-корпорації як один з новітніх фінансових інструментів.
Збільшення обсягу інвестицій, що направляються в РРК, пов'язане з пошуком міжнародним капіталом нових ринків, на яких відбулися законодавчі перетворення:
1) Здійснені реформи ринку цінних паперів та змін у їх регулюванні;
2) Проведена приватизація за участю іноземних інвесторів;
3) Здійснено реформи в банківсько-фінансовій сфері, завдяки яким відбулися зміни в рівні і структурі процентних ставок, розподілі кредитів по галузях промисловості;
4) Відбулися зміни в податковій політиці з метою стимулювання акціонерного фінансування недержавними компаніями і підвищення ефективності ринку акцій, а саме:
• знижено податки на емісію цінних паперів;
• введено спеціальні податки для стимулювання публічної реєстрації випусків акцій;
• введено знижені ставки податків на доходи від капіталу і тимчасові податкові канікули для нових інвесторів;
• дозволено проводити прискорену амортизацію для публічних випусків акцій.
Одні з основних факторів збільшення інвестицій у країни РРК були пов'язані з зацікавленістю міжнародних інвесторів в інструментах з високою прибутковістю і географічної диверсифікованості інвестиційних портфелів.
На багатьох РРК політика процентної ставки і розподілу кредитів була спрямована на зниження вартості позик для компаній за участю держави, що одержувала додаткові асигнування з бюджету, кредити від державних банків по низьких процентних ставках, здійснювали валютні позики під державні гарантії. Зазначені пільги стали ставили в нерівний стан ринок цінних паперів у порівнянні з кредитним ринком і були причиною мізерної частки іноземних інвесторів в економіці. В даний час відповідні зміни в законодавстві багатьох РРК спрямовані на скасування пільгового кредитування, що змушує корпорації вишукувати джерела фінансування в ринкових умовах [5, с.187-188; 7, с. 21-25].
Іншим прикладом державного втручання є примусова ізоляція внутрішнього ринку капіталу від світових ринків капіталу для підтримування низьких процентних ставок по депозитах для населення для подальшого фінансування державних компаній по занижених процентних ставках. Таким чином, адміністративне регулювання внутрішнього ринку капіталу є перешкодою для залучення іноземного капіталу.
На багатьох РРК існує недостатньо розвинута регулююча і правова інфраструктура, що підтримує національні фінансові інститути при змінах рівня світових процентних ставок. Через недостатні валютні резерви держави і центральні банки РРК не можуть виступати в ролі гаранта інвестицій. У зв'язку з ростом попиту на зовнішні позики РРК установили контроль за національними позичальниками й умовами кредитних угод, що укладаються ними, використовуючи наступні важелі керування:
• тверді стандарти банківської діяльності по зовнішньому кредитуванню;
• обмеження свопових операцій;
• підвищені резервні вимоги по зовнішніх кредитах;
• реєстраційна або дозвільна система зовнішніх запозичень;
• мінімальний термін позики;
• податки на доходи від інвестицій.
Структура регулювання на РРК зберігає наступні недоліки:
• відсутність твердих стандартів бухгалтерської звітності і складність проведення аналізу на її основі;
• відсутність законодавчих вимог по розкриттю корпоративної інформації;
• відсутність антиінсайдерського законодавства або м'який контроль за його виконанням.
На ринках цінних паперів, що розвиваються, і є складовою частиною світових ринків капіталу, існують такі обмеження і недоліки [14,с.181-187]:
• законодавчі обмеження на іноземні інвестиції в цінні папери державних і недержавних позичальників;
• вимога про внесення в центральний банк позичальника страхового депозиту, що повертається інвестору протягом визначеного терміну з початку інвестування або після здійсненні інвестицій у повному обсязі (для нерезидентів);
• твердий контроль і регулювання нових випусків цінних паперів;
• стягування податку на доход від інвестицій і інших податків;
• обмеження використання інституту номінального утримання;
• уведення мінімального періоду інвестицій.
На погляд пошукача, причинами вищевказаних обмежень є макроекономічні завдання (регулювання грошової маси в обігу), завдання по регулюванню ринку капіталу:
• захист національних ринків капіталу від спекулятивних переміщень глобальних капіталів;
• підтримка національних