РОЗДІЛ 2
БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЇ У ВІДКРИТИХ ЕКОНОМКАХ
Трансформаційні процеси в економіці молодих держав викликали інтерес до дослідження нових предметних середовищ: нових інтегрованих об'єктів - асоціацій та їхніх об'єднань - коаліцій, проблеми стратегічного управління якими відрізняються помітною специфікою, а саме, спрямованістю на майбутній розвиток і визначеністю положення з точки зору життєвого циклу і системного підходу.
Найважливішим фактором розвитку процесів підприємництва в багатьох економічно розвинених країнах є діяльність бізнес-асоціацій - добровільних недержавних структур, які об'єднують суб'єктів бізнесу, що мають загальні проблеми, які можна вирішити тільки в умовах інтеграції й збігу векторів інтересів, представлених у загальному мотиваційному полі. Розуміючи під бізнес-асоціацією певну організаційну інтегровану систему, яка має синергетичні властивості, визначимо теоретичні передумови розробки моделі її розвитку.
2.1. Передумови об'єднання суб'єктів підприємництва в бізнес-асоціації
На сучасному етапі в Україні зареєстровано понад 600 об'єднань підприємців різного рівня і спеціалізації. Діяльність цих об'єднань дещо поступається активністю, суспільно-економічною значущістю, ефективністю аналогічних утворень в провідних країнах світу, що пояснюється, перш за все різними рівнями економічного розвитку. Крім того певне значення мають культурні відмінності та традиції ведення бізнесу, через що вельми цікавим є історичний досвід розвитку національного бізнесу та об'єднань підприємців.
Процеси монополізації в економіці Росії наприкінці XIX - початку XX сторіччя породили нові типи підприємницьких об'єднань і новий характер їхніх взаємин з державою, і зокрема з органами державного управління.
У науковій літературі того часу виникло поняття "підприємницький союз", що охоплював такі види об'єднань, як картелі, синдикати і трести, які розрізнялися між собою ступенем інтеграції, про що йтиметься нижче. Слід відразу зазначити, що у Росії були більш поширені перші два види об'єднань підприємців (або підприємницьких союзів) - картелі і синдикати. Найпоширенішим явищем стали в той час саме синдикати. Утворившись як корпоративні представницькі організації підприємців-товаровиробників, що діяли в тих або інших галузях, ці об'єднання негайно набули сугубо комерційного характеру. Характерним явищем для них було те, що, будучи формально добровільними об'єднаннями відповідних підприємців, вони були схожі з тими корпоративними об'єднаннями, які були їхніми попередниками. Ця подібність полягала в тому, що в картелях, трестах, синдикатах, як і у біржових комітетах, різних з'їздах і співтовариствах промисловців, домінували лідери галузей, найбільш великі підприємці-товаровиробники, які значною мірою визначали умови організації й діяльності переважної більшості таких монополістичних корпорацій (підприємницьких союзів).
Що ж стосується взаємин органів державної влади з підприємницькими союзами, у тому числі владної організуючої діяльності органів державного управління, то характер їх істотно змінився: було втрачено ініціюючу роль держави в їхньому створенні. Ініціатива створення таких об'єднань або союзів виходила від самих підприємців, їх корпоративних суспільних об'єднань - з'їздів, співтовариств тощо.
Нормотворча і регулююча діяльність російської держави в даній сфері істотно відставала від практики організації й діяльності підприємницьких союзів у Росії. Засновництво підприємницьких союзів здійснювалося переважно поза дозвільною або реєстраційною діяльністю органів державного управління. Стосовно підприємницьких союзів або монополістичних корпорацій держава не мала механізмів здійснення заборонної або стимулюючої діяльності.
Разом з тим не можна стверджувати, що органи державного управління, і насамперед вищі органи, такі як уряд, втратили владно-організуючі важелі впливу на процеси організації і діяльності підприємницьких союзів, які усе більше займали пануючі позиції в ключових галузях російської економіки. Про це дозволяє стверджувати порівняльний аналіз правових, організаційних, економічних основ організації і діяльності картелів, синдикатів і трестів. Слід зазначити, що наприкінці XIX - початку XX сторіччя ці види підприємницьких союзів у Росії практично нічим не відрізнялися від відповідних об'єднань у США і Європі, звідки вони, власне, до Росії й прийшли. Основне істотне розходження полягає в тому, що в дореволюційній Росії основною формою об'єднання стали синдикати, тоді як картелі були явищем відносно рідким, а такі об'єднання, як трести, у російській промисловості практично були відсутні.
Для всіх видів підприємницьких союзів загальною в економічному сенсі була, насамперед, та обставина, що і картелі, і синдикати, і трести були угодами підприємців, спрямованими на врегулювання умов виробництва і (або) збуту вироблених товарів, на усунення або ослаблення вільної конкуренції між окремими підприємствами в тій або іншій галузі. Правовою основою створення картелів, синдикатів, трестів був підприємницький договір або договір підприємницького союзу.
Питання про те, яка юридична природа цього договору і на яких правових основах (приватноправових і публічно-правових) повинне здійснюватися врегулювання цього договору, становило чималий інтерес для російських юристів кінця XIX сторіччя, тим більше що законодавство Росії того часу таких понять як підприємницький договір і підприємницький союз не знало. У чисто цивілістичні конструкції це поняття не укладалося. Більш того, у цей час вважалося, що дати однакове визначення підприємницького договору навряд чи можливо взагалі. Занадто широким і невизначеним було коло відносин, що охоплювався цими договорами [107, с. 3].
У самому загальному плані можна сказати, що договір підприємницького союзу був багатобічним і представляв добровільну угоду підприємців, що контролювали у своїй сукупності значну або навіть більшу частину ринку тієї або іншої продукції. Угоди могли носити за ф