РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали та об'єкт дослідження
Об'єктом дослідження були 160 нелінійних статевозрілих білих щурів-самців з вихідною вагою тіла 140-200 г. Тварини всіх дослідних груп утримувались в однакових умовах. Контролем були інтактні щури-самці відповідного віку та маси, які утримувались на стандартній дієті того ж віварію при кімнатній температурі (18-20?C) та відносній вологості 55-60 %. Регулярно проводили оцінку їх загального фізіологічного стану, зважували і враховували кількість споживання води і корму. Усі серії дослідів були проведені в літній період.
Досліджували: сироватку крові, сперматозоїди щурів, біоптати гіпоталамусу (ділянка супраоптичного ядра), аденогіпофізу та сім'яників. Визначали вміст гормонів у сироватці крові, активність мембранозв'язаних ферментів (АлАт, АсАт, ЛФ, ЛДГ), біохімічні параметри крові, кислотну резистентність еритроцитів; процеси ПОЛ у нейроендокринних органах та їх морфологію, а також загальну рухливість сперматозоїдів. Ці показники визначали за умов ізольованого впливу зовнішнього іонізуючого випромінювання, іммобілізаційного стресу, їх поєднаної дії та застосування фармакопейної форми спіруліни.
Всі показники у тварин різних дослідних груп визначали на 30 добу. Щурів забивали миттєвою декапітацією за допомогою гільйотини.
2.2. Експериментальні моделі
Для реалізації поставлених задач було використано 4 експериментальні моделі:
1. Дворазове тотальне опромінення щурів (1-а 14-а доба) в сумарних поглинених дозах 0,1; 0,5; 1; 2 Гр (за кожне опромінення давали половину зазначеної сумарної дози) при потужності 1,06 сГр/хв. на апараті "ІГУР" з джерелом випромінювання 137Сs (660 кеВ).
2. Ізольований іммобілізаційний стрес, котрий моделювали дворазово (2-а та 15-а доба після опромінення), утримуючи щурів у камерах Когана (тривалість експозиції ? 2 год.).
3. Ефект поєднаної дії випромінювання та стресу на досліджувані показники, а також у разі застосування спіруліни вивчали за схемою: тваринам після опромінення (1-а доба) згодовували в основний раціон спіруліну (див. нижче), потім щурів піддавали дворазовому впливу іммобілізаційного стресу відповідно на 2-й та 15-й дні після опромінення.
4. Інтактним тваринам впродовж 30 діб у раціон згодовували спіруліну (200 мг/кг маси тіла, 1 раз на добу та 6 разів на тиждень відповідно).
Модель іммобілізаційного стресу достатньо широко використовується у фізіологічних дослідженнях у зв`язку з простотою методики, можливістю чіткого дозування і наявними даними, які вказують на ефективність такого впливу. В раніше проведених дослідженнях знайдено вірогідне підвищення вмісту кортикостерону в крові дослідних тварин при експозиції тривалістю в 2 год. [124, 125].
Для створення іммобілізаційного стресу були виготовлені спеціальні пенали (камери Когана), які складаються з пластмасової (органічне скло), квадратного перерізу трубки (60?60 мм) довжиною 150 мм. Один із кінців трубки має дверцята, які закриваються. З іншого боку ? спеціальний намордник, який може пересуватися і фіксуватися в потрібному положенні в залежності від розмірів конкретної тварини.
Згодовування спіруліни починали одразу ж після опромінення та продовжували впродовж місяця з розрахунку 200 мг/кг маси тіла тварини. Ці дози відповідають діапазону добових терапевтичних доз препарату у людей, а також діапазону його ефективних доз в експерименті [126].
Тривалість курсу фармакотерапії обрано згідно з відомими даними про те, що резистентність чоловічих статевих клітин до опромінення підвищується відповідно з їх диференціацією, і саме тому після опромінення в помірних та нелетальних дозах здатність чоловіків до репродукції знижується не відразу. Тому у своїх дослідженнях ми застосували термін фармакотерапії ? 30 діб після дворазового зовнішнього опромінення. В експерименті щурам в раціон уводили подрібнений препарат спіруліни для зручності застосування. Але для людей порошок спіруліни непридатний через надзвичайно виражену здатність до інтенсивного зеленого забарвлення дотичних до нього тканин (зуби, язик, губи). Для зменшення цього ефекту порошок спіруліни таблетують, внаслідок чого він стає більш придатним для вживання. Але окрім інтенсивного кольору, спіруліна має ще й специфічні органолептичні властивості (характерний запах та присмак водорості), що нерідко робить її непридатною для прийому чутливими до запаху та смаку особами, особливо дітьми.
Тому одним із завдань нашого дослідження було створення такої форми спіруліни, яка могла б бути зручною для вживання різними віковими групами населення за медичними показаннями, не зважаючи на її органолептичні властивості. Для цього на ВАТ " Вітаміни" (м. Умань) за пропозицією та участю здобувача вперше в Україні були проведені технологічні дослідження, результатом яких було створення оптимального складу таблеток-ядер спіруліни та зміст покриття їх оболонкою. Технологія була впроваджена на двох фармацевтичних заводах України ? ВАТ "Вітаміни" та ЗАТ" "Технолог", м. Умань. Створена лікарська форма спіруліни і стала об'єктом наших експериментальних досліджень.
Результати досліджень, що їх проведено в у лабораторії радіопротекторних засобів УНЦРМ АМН України, показали, що для спіруліни властивий широкий спектр медико-біологічної і радіопротекторної дії (наприклад, у порівнянні з препаратом морської капусти - еламіном).
2.3. Методи дослідження
2.3.1. Дослідження рухливості сперматозоїдів
Для визначення загальної рухливості сперматозоїдів вивчали рухливість будь-яких 100 сперматозоїдів від різних тварин у кожній із трьох повторностей, що були піддані впливу ізольованого та поєднаного впливу іонізуючого опромінення в дозі 2 Гр, іммобілізаційного стресу та препарату спіруліни. З метою тестування рухливості сперматозоїдів краплю приготованої суспензії переносили на предметне скло та проглядали під світлооптичним мікроскопом. Сперматозоїди вважали рухливими, якщо вони могли пересуватися або хоча б могли
- Киев+380960830922