Вы здесь

Педагогічні умови формування навчальної етичної діяль-но-сті майбутнього вчителя.

Автор: 
СОПНЄВА Надія Богданівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
3403U000835
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО РЕАЛІЗАЦІЇ
ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУ­ВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ
ЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ 76
2.1. Організація та методика проведення експерименту 76
2.2. Реалізація педагогічних умов формування навчальної етичної
діяльності 92
2.3. Аналіз результатів дослідження 133
Висновки до другого розділу 152
ВИСНОВКИ 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 161
ДОДАТКИ 176
ВСТУП
Сучасний економічний та со­­ціокультурний розвиток суспільства значно загострив
про­блему мо­рального виховання, моральної культури підростаю­чих по­ко­лінь,
тому що моральність є стрижнем духовності особистості, в ній сфокусовані та
від­дзеркалюються всі соціальні набутки, багатство й цінності людського бут­тя.
Тому проблема виховання моральної культури є проб­ле­мою форму­вання людського
в людині, її духу, гуманістичних цінностей, “до­б­ро­го ро­зу­му”,
гуманістичної свідомості, гу­­маністичного знання та гумані­стичних яко­стей.
Моральна культура несе в со­бі загальнолюдські цінності, національні мо­ральні
ідеали, що відбивають рівень ро­звитку цивілізації в конкретний істо­ричний
період. Кожна історична епоха ви­суває свої критерії моралі сус­пі­ль­ства й
моральності особистості, що сві­д­чить про невичерпність і вічну
ба­га­тоаспектність проблем моральної культури, об’є­ктивізацію пос­тій­ної
пот­ре­би її дослідження.
Проблемі морального вдосконалення особистості завжди приділялося
до­­­с­та­­тньо багато уваги філософами античності (Аристотель, Платон,
Со­к­рат), пре­дс­тавниками класичної (Г. Гегель, І. Кант), української (О.
Дух­нович, Ф. Про­­­­­­ко­пович, Г.Сковорода, П. Юркевич), російської (М.
Бер­дяєв, В. Ро­­­­­­­­­­занов, В. Со­ло­вйов) та сучасної філософії (С.
Анісімов, А. Ар­нольдов, В. Бі­­­­­­блер, А. Гу­сей­нов, О. Дробницький, М.
Каган, В. Лутай, Л. Со­хань).
Моральному вдосконаленню вчителя присвячені роботи як класиків педа­­го­г­іки
(Я.А. Коменський, І. Песталоцці, І. Гербарт, А. Дистервег, В. Вах­тє­ров, К.
Вентцель, М. Пирогов, Л. Толстой, К. Ушинський, Х. Алчевська, П.
Бло­­­­н­сь­кий, С. Гессен, Б. Грінченко, С. Русова, С. Шацький, А.
Мака­рен­ко, В. Су­­­хо­м­линсь­кий), так і сучасних авторів (Ю. Азаров, І.
Бєх, А. Бойко, Є. Бо­н­даревська, К. Гавриловець, І. Зязюн, М. Євтух,І. Кон, І.
Мар’єнко, Л. Ру­він­сь­кий, В. Се­ми­чен­ко, О. Сухомлинська, Н. Ткачова, Н.
Щуркова та ін.). Про­фе­сій­ній підготовці майбутніх учителів до здійснення
морального вихован­ня учнів при­свячені праці зарубіжних авторів (В. Бенкет, Р.
Бернс, С. Клін­тон, Л. Ко­ль­берг, А. Маслоу, Р. Мейє, К. Роджерс, Е. Фромм ).
Професійна діяльність учителя за своєю природою, характером і ре­зу­ль­та­та­ми
є етичною, а тому вимагає етичних відносин між суб‘єктами нав­чаль­но­го
про­цесу (учитель-учень, учень-учень, учитель-учитель). Ця взаємодія яскраво
вия­вляє рівень сформованості їхньої моральної культури, наявність ділового і
мо­вного етикету, досягнення контакту розуміння, що сприяє подоланню
не­по­ро­зумінь, усуненню конфліктів й ін.
Навчання такій взаємодії розпочинається у вищому педагогічному на­в­ча­ль­ному
закладі. Але, на жаль, питання етичної навчальної діяльності висвітлені ли­ше в
певних темах психолого-педагогічних дисциплін, інформація з яких не
пе­реноситься на інші теми, вона безпосередньо не вводиться до дидактичного
про­стору занять.
Як правило викладачі навчальну діяльність розглядають у відриві від етичної
діяльності. Це відбувається тому, що, по-перше, вони вважають, що етичність
вчинків та поведінки формується сама по собі, що студенти повинні знати ці
питання, по-друге, вони не уміють включати в систему цілей занять комунікативну
мету, яка передбачає етичну взаємодію, а також реалізовувати її в процесі
заняття. Деяким викладачам не вистачає умінь безконфліктної взаємодії, не
розвинена культура спілкування, у них не завжди вистачає часу, щоб зрозуміти
студента, виявити чуйність. З метою фо­рмування навчальної етичної діяльності
вони не використовують її мо­ти­вацію, а у якості засобів – зміст навчальної
інформації, ситуації спілкування, не використовують діалогічну взаємодію. До
проведення диспутів, заочних подорожей, ділових та рольових ігор залучаються
одні і ті ж студенти.
Викладачі використовують ділові ігри, КВК, ярмарки ідей, конкурси зна­вців
етики. Але, на жаль, вони їх використовують з метою формування пі­з­на­вального
інтересу, а не з метою формування мотивацій навчальної етичної дія­льності.
Наголос робиться на пізнавальній функції, а при цьому не­до­оці­нюється
комунікативна функція засобів формування етичної діяльності.
Як свідчить практика, студенти досить часто відчувають труднощі ети­ч­но­го
характеру при здійсненні навчальної діяльності. Нетактовність, від­су­т­­ність
ем­патії та перцептивності, недоброзичливість як з боку однокурсників, так і
ви­к­ла­дачів впливають негативно на виконання сумісної діяльності та
спі­л­кування на семінарсько-практичних заняттях, проведення дискусій, ділових
ігор та ін. Процес формування етичних понять ускладнюється
соціально-економічними об­ставинами, які мають місце в суспільстві, й
призводять до неправильних, а іно­ді й негативних етичних уявлень. Виникає
суперечність між тенденцією гу­ма­нізації процесу навчання студентів, яка
характеризується прагненням до ро­з­вит­ку кожної індивідуальності, та
нерозробленістю теоретичних питань ор­га­ні­за­ції навчальної етичної
діяльності студентів та педагогічних умов реалізації тео­ретичної концепції, що
й обумовило вибір теми дослідження “Педагогічні ум­­ови формування навчальної
етичної діяльності майбутнь