Стратегічні засади розвитку телекомунікаційних послуг (на прикладі Львівської області)

РОЗДІЛ 2
МАРКЕТИНГОВІ ОЦІНКИ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ У РЕГІОНІ
2.1. Оцінка розвитку потенціалу телекомунікаційних послуг для безпосередніх
користувачів
Першим основним видом телекомунікаційних послуг є, як це від­значалось у
розділі 1.1, послуги, що надаються операторами безпосередньо користувачам –
населенню, юридичним особам, органам державного управ­ління і самоврядування,
що розміщені на території, на яку поширюється телекомунікаційна мережа. В
Україні ця мережа організована по адміністра­тивних областях, районах,
населених пунктах. Тому стратегія розвитку теле­комунікаційних послуг має
територіальну адресність. У зв’язку з цим важ­ливою складовою розробки
стратегії розвитку телекомунікаційних послуг у будь-якому регіоні є оцінка
наявності їх стану та рівня використання.
Таку оцінку традиційно здійснюють за сукупністю критеріїв, які можна згрупувати
у три групи:
1) критерій оцінки рівня розвитку мережі телекомунікацій;
2) критерій оцінки рівня телефонізації;
3) критерій оцінки обсягу телекомунікаційних послуг.
На основі даних критеріїв будуються відповідні показники. Зокрема, показниками
оцінки рівня розвитку мережі телекомунікацій у регіоні є наступні показники:
1) протяжність ліній електрозв’язку з розрахунку на 1000 осіб насе­лення ,
км/особу, в т.ч. за окремими підгалузями, що розраховується за формулою:
де ? загальна протяжність ліній електрозв’язку, км;
 ? загальна чисельність населення, осіб;
2) темп зростання ліній протяжності електрозв’язку , %, в т.ч. за окремими
підгалузями, що розраховується за формулою:
де  ? загальна протяжність ліній електрозв’язку в поточному році, км;
 ? загальна протяжність ліній електрозв’язку в попередньому році, км;
3) протяжність каналів зв’язку в розрахунку на 1000 осіб населення ,
канало-км/особу, в т.ч. за окремими підгалузями, що розраховується за
формулою:
де ? загальна протяжність каналів електрозв’язку, канало-км;
 ? загальна чисельність населення, осіб;
4) темп зростання каналів електрозв’язку , %, в т.ч. за окремими підгалузями,
що розраховується за формулою:
де  ? загальна протяжність каналів електрозв’язку в поточному році, канало-км;
 ? загальна протяжність каналів електрозв’язку в попередньому році, канало-км;
5) кількість підприємств зв’язку з розрахунку на 1000 населення , од/особу, в
т.ч. об’єднаного типу, спеціалізованого типу за окремими підга­лузями, що
розраховується за формулою:
де  ? кількість підприємств зв’язку, одиниць;
 ? загальна чисельність населення, осіб;
6) кількість пунктів зв’язку з розрахунку на 1000 населення, од., у т.ч.
загального користування, що розраховується за формулою індивідуального
користування, у т.ч. за окремими підгалузями;
7) радіус (середня площа) обслуговування одним пунктом зв’язку загального
користування, км (кв. км), у т.ч. за окремими підгалузями.
Оцінка рівня телефонізації території і оцінка рівня споживання
телекому­нікаційних послуг здійснюється за сукупністю критеріїв, основними з
яких є:
* рівень телефонізації усіх користувачів на території;
* рівень телефонізації населення;
* рівень телефонізації у містах;
* рівень телефонізації у сільській місцевості;
* рівень споживання телекомунікаційних послуг.
Зробимо оцінку рівня розвитку телекомунікаційних послуг у Львівсь­кій області,
ґрунтуючись на даних Держкомстату України. Результати оцін­ки опубліковані у
[41].
Місце Львівської області у телефонізації території України.
Телефонізація усіх користувачів. Рівень забезпеченості телефонни­ми апаратами
загального користування Львівської області залишає бажати кращого: за індексом
забезпеченості телефонними апаратами загального користування у 2000 році
Львівщина займала лише 22 місце в Україні. Це трохи краще, ніж попереднього
року, коли Львівщина за цим показником посідала 24 місце. У 1999 році на 1000
осіб населення Львівської області припадало 95,3 телефонних апарати, у 2000
році їх кількість зросла до 138,7 одиниць на 1000 осіб населення (тобто
збільшилась на 45,5%).
Найвищий рівень забезпеченості телефонними апаратами загального користування
серед регіонів України є у м. Києві, який у 1999 році виперед­жав
середньодержавний рівень в 2,03 рази, а в 2000 році – вже в 2,15 рази
(табл. 2.1). У м. Києві на 1000 осіб населення у 2000 році припадало 374,3
телефонних апарата загального користування, тоді як по Україні загалом 174,3. У
2000 році порівняно з 1999 роком кількість телефонних апаратів з розрахунку на
1000 осіб населення у м. Києві зросла на 48% (з 252,9 по 374,3), а по Україні
загалом – на 40% (з 124,8 до 174,3).
Друге місце за рівнем телефонізації стабільно займає АР Крим, третє –
Запорізька область. При цьому їх відрив від середнього рівня забезпеченості
телефонами зростає. Так, у 1999 АР Крим випереджала середньодержавний рівень на
23,5%, а в 2000 році – на 26,4%, Запорізька область, відповідно, на 17,6% та
18,3%. Їх відставання від м. Києва зменшується. Зокрема, в АР Крим
забезпеченість телефонними апаратами становила 61% та 59% від максимального
значення у 1999 і 2000 роках, у Запорізькій області 58% і 55%.
У 1999 році дев’ять регіонів України випереджали середньодержавний рівень
телефонізації, у 2000 році – вісім регіонів. Лідерами стабільно є м. Київ,
АР Крим, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Харківська та Чернігівська
області.
Найменш забезпечене телефонами загального користування насе­лення Закарпатської
області – лише 65,9% (60,4%) від середнього рівня у 1999 (2000 році) та 32,5%
(28,1%) від максимального рівня забезпеченості.
Телефонізація населення. Відносно оснащеності домашніми теле­фонними апаратами
Львівська облас