Формування ціннісних орієнтацій молодших школярів у процесі сприйняття музики.

Розділ II
Особливості формування ціннісних орієнтацій молодших школярів у процесі
сприйняття
музики
2.1 Виховна модель формування ціннісних орієнтацій молодших школярів у процесі
сприйняття музики
Теоретико-методологічною основою формування художньо-естетичних ціннісних
орієнтацій молодших школярів у процесі сприйняття музики є концептуальні засади
визначення особливостей взаємозв’язку сприйняття музики молодшими школярами і
розвитком музично-оцінної діяльності дітей. Ураховуючи широке висвітлення
проблеми сприйняття музики в психолого-педагогічній літературі (О. Апраксіна,
Н. Ветлугіна, Д. Кабалевський, О. Костюк, М. Старчеус, О. Ростовський,
О. Рудницькі та ін.) нами запропонована педагогічна модель формування
художньо-естетичних ціннісних орієнтацій з виділенням концепцій
емоційно-образного сприйняття з опорою на інтонаційно-образний досвід;
підвищення ролі суб’єктно-особистісного ставлення до музики й індивідуального
художньо-естетичного досвіду; активності сприйняття, що зумовлена виділенням
найбільш значущих інтонаційно-логічних елементів; вибірковості сприйняття, що
сприяє формуванню оцінного ставлення до музичних творів; структурованості
музично-художнього сприйняття, що зумовлює виділення конкретного комплексу
педагогічних умов формування художньо-естетичних ціннісних орієнтацій молодших
школярів.
Емоційність сприйняття має найбільш плідну реалізацію в дитячому віці. Для
молодших школярів характерна безпосередність у прояві почуттів, здатність
мислити конкретними образами. Ці особливості визначають емоційно-образне
сприйняття музики. Істотне значення в цьому відношенні належить інтонаційній
природі музики. Інтонації музичного мистецтва є об’єктивними комунікативними
чинниками сприйняття, які зумовлюють спілкування школярів з музикою, сприяють
емоційному усвідомленню природи музичного мистецтва – його художності. У цьому
процесі визначальними є встановлення життєво важливих, значущих для дітей
зв’язків з музикою, виховання інтонаційного слуху й формування культури
сприйняття в цілому.
Сприйняття музики відбиває загальну тенденцію пізнання світу через мистецтво. У
цьому пізнанні світу Д. Лихачов виділив величезну роль того, хто пізнає, саме
„його рухливе” сприйняття [136, 10].
Сприйняття музики передбачає особистісне, індивідуальне включення суб’єкта,
занурене в сам процес сприйняття. У цьому процесі зростає особистісна
індивідуальна значущість суб’єкта. У цьому зв’язку Є. Крупник відкидає
попередні уявлення про особистість як про знижений у ціні варіант художника, і
в розвитку особистості виділяє „максимум ціннісно-смислової рефлексії, що
полягає у співвіднесенні суб’єктивно-індивідуальних переваг із суспільно
прийнятими нормами оцінки витвору мистецтва” [126, 108-109].
Підвищення ролі суб’єктно-особистісного ставлення до музики має яскраве
обґрунтування в теорії феноменології музики, де значущість
суб’єктно-особистістих ставлень до музики розглядається з позицій музичного
естетизму й загальнодуховного розвитку людства в цілому. Як відзначає
Р. Тельчарова, „музичний естезис як перший поштовх до цього особливого
духовного стану пов’язаний з істотною повнотою почуттєвого переживання світу
музики” [257, 127]. При феноменологічному аналізі виділяються ті елементи
„музичної свідомості й суб’єктивності, у яких констатуються істотні якості
музичного твору” [257, 117].
Істотного значення в організації процесу сприйняття музики має прояв активності
сприйняття, що спрямований на виділення значущих інтонаційно-логічних елементів
та їх об’єднання в одному логічному ланцюгу. Ця характеристика сприйняття
відбита в дослідженнях О. Ростовського, М. Старчеус і, на думку О.
Ростовського, має важливе методологічне значення для музичної педагогіки [217,
41].
Процес сприйняття музики молодшими школярами зумовлює формування в дітей
музичних образів у їхній цілісності й структурній конкретизації. Формування
художнього сприйняття музичних образів – тривалий процес, що залежить від
художнього досвіду, від знань, інтересів, смаків, потреб, оцінок, ціннісних
орієнтацій. Як відзначає Г. Костюк, залежність сприйняття „від суб’єкта, його
досвіду, установок, оцінок і сподівань зумовлює індивідуальні відмінності цього
процесу. Вони виявляються в різній точності, детальності, повноті й емоційності
сприймання, у тому, які ознаки об’єкта людина помічає” [119, 32].
Таким чином, сприйняття музики залежить від уже сформованих в особистості
психологічних механізмів, що зумовлюють вибір тих або інших цінностей, тобто
пов’язані з вибірковістю сприйняття. Цей факт О. Костюк розглядає як мотивацію
сприйняття музики, оцінювання творів слухачами, їх музично-естетичних
переконань і впливу перцептивних уявлень на смаки, запити, орієнтації в
мистецтві. Виділивши ці чинники та їх визначальну роль у формуванні якості
сприйняття музики, учений обґрунтовує взаємозв’язок між сприйняттям музики й
ставленням до неї [118, 92].
Багатогранність процесу музичного сприйняття, його зв’язок із психологічними
характеристиками розвитку особистості й музикознавчими закономірностями
відбилася в різних підходах до виділення структури музичного сприйняття.
Узагальнивши пошуки структури художнього сприйняття в дослідженнях М. Кагана,
Г. Костюка, В. Остроменського, О. Рудницька виділила три основних ступені цього
процесу: „1) перцептивне сприйняття сенсорної інформації, 2) аналіз
виразно-смислового значення художньої мови, 3) інтерпретація емоційно-образного
смислу мистецького твору” [178, 53-54].
Конкретний аналіз кожного ступеня сприйняття творів мистецтв