РОЗДІЛ 2
Методи дослідження.
Для вирішення поставлених завдань було проведено детальне клініко-параклінічне
обстеження усіх пацієнтів до початку терапії, на 7-й, 14-й та 21-й дні
лікування та після терапії. Частота повторів досліджень визначалася, керуючись
“Стандартами діагностики і лікування. Імунологія та алергологія.” [133]. Крім
того, повторне клінічне обстеження проводилося на 3-й день лікування з метою
корекції терапії після отримання результатів обстеження.
Діагноз встановлювався відповідно даним Міжнародного Консенсусу що-до
алергічного риніту (1994), керуючись критеріями ВООЗ (1994 і 2000 рр.),
“Стан-дартами діагностики і лікування. Імунологія та алергологія.” [133] на
підставі скарг хворого, анамнезу хвороби, алергологічного та спадкового
анамнезу; клінічного обстеження з обов’язковим детальним оглядом ЛОР-органів
оториноларингологом, при необхідності – спеціалістами інших галузей;
результатів специфічного алегро-логічного обстеження; показників лабораторних
та інструментальних досліджень.
2.1. Збір анамнезу.
Інформація для вирішення поставлених завдань та доказу робочих гіпо-тез для
ретроспективного аналізу була взята з доступної медичної документації:
- анкети, розробленої нами для попереднього відбору дітей в групу ризику
розвитку алергічного риніту для подальшого їх обстеження на основі allergotest:
telfast.ru [60];
- історії розвитку (Ф N 112-У) та медичної карти дитини (Ф N026-У);
- карти профілактичних щеплень дитини (Ф 63, Ф 25-Ю)
- індивідуальної карти дитини (школяра) (Ф26);
- карти амбулаторного хворого алергозахворюванням (ФN 025-У), удосконаленої
нами додатковими питаннями для виявлення зв’язку між тяжкістю прояву
алергічного риніту та особливостями анамнезу життя і захворювання, які призвели
до виникнення та ускладнення перебігу алергічного риніту;
- витягів з медичних карт стаціонарних хворих (ФN 003-У) міста Запоріжжя.
2.2. Клінічне обстеження.
При клінічному обстеженні особливу увагу приділяли обстеженню
кардіореспіраторної системи та огляду ЛОР-органів оториноларингологом.
Виразність клінічних симптомів оцінювалась за п’ятибальною шкалою [21]: 0 -
симптом не виявляється;
1 - симптом виявляється мінливо (тільки ввечері або вранці), не веде до
погіршен- ня загального стану хворого;
2 - симптом виражений постійно, не веде до погіршення загального стану;
3 - симптом виражений постійно, веде до погіршення загального стану;
4 - симптом виражений постійно, веде до погіршення загального стану, провокує
ускладнення у вигляді загострення інших алергічних захворювань
2.3. Дослідження функції миготливого епітелію носу.
При алергічному риніті погіршуються моторно-евакуаторна і секреторна функції
миготливого епітелію внаслідок порушення кровообігу і розвитку дист-рофічних
змін слизової оболонки носової порожнини.
Дослідження транспортної, дренажної та секреторної функції миготливого епітелію
носової порожнини проводили за методикою Піскунова С.З. (1995). Воно базувалось
на властивості миготливого епітелію забезпечувати просування різно-манітних
подразнюючих агентів з передніх відділів нижніх носових ходів до зовні-шнього
краю носових ходів, з інших відділів носу - у напрямку носоглотки. На
верхньомедіальну поверхню нижньої носової раковини, відступивши 10 мм від
переднього її краю, пінцетом клали плівку розміром 10 х 5 мм. Склад полімерної
композиції на 100 г маси основи: натрію карбоксиметілцелюлоза – 5,0 г; глюкоза
– 1,0 г; метиленовий синій – 0,5 г; вода очищена – 100 мл. Наша модифікація
полягала у використанні еліпсовидної форми плівки, яка оптимально повторює
форму носового ходу, заміні метілцелюлози на карбоксіметілцелюлозу, яка надала
плівці більшу еластичність, зменшення кількості метиленового синього призвело
до зникнення подразнення. Результати оцінювали, відмічаючи час появи у роті
солодкого присмаку.
Додатково у дітей старшого шкільного віку застосовували задню риноско-пію з
метою виявлення часу появи метиленового синього в хоанах за допомогою
носоглоткового дзеркальця (d=10 мм) та джерела направленого штучного
освітлен-ня. Оцінка результатів: у нормі індикатор в хоанах з‘являвся через
15-20 хвилин; І ступінь порушення - через 20-30 хвилин після введення плівки,
ІІ ступінь – 30-60 хвилин, ІІІ ступінь – понад 60 хвилин [76].
Дослідження секреторної функції виявляє стан серозних і слизових залоз, який
залежить від тонусу симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної
нервової системи. Секреторну функцію оцінювали за часом розчинення плівки у
носовому проході. У нормі плівка розчиняється повністю через 8-10 хв. [99].
Інформативно також визначення концентрації іонів водню (рН) у тому, що рН
впливає на рухомість і життєдіяльність миготливого епітелію, на тонус судин,
функцію нюху. Для дослідження рН носового секрету застосовували смужки
інди-каторного паперу (фірми “Рhan”), які уводили до нижнього носового ходу,
через 10с виймали їх та порівнювали змінений колір з еталоном. Перед
дослідженням проводився туалет носової порожнини. Метод дозволяє визначити рН з
точністю до 0,1 у диапазоні від 5 до 9. У нормі носовий секрет має слаболужну
реакцію (рН =7,0); при викривленні носової перетинки рН – 7,4 – 7,8; при
хронічному гіпертро-фічному риніті - рН – 7,8–8,1; при хронічному гаймориті -
рН – 7,8–8,8 [76].
Ольфактометрична зона знаходиться у середньому носовому ході і пору-шується при
наявності тривалого набряку слизової оболонки носу.
Дослідження базувалось на тому, що функція нюху погіршується поступово
відповідно зростанню набряку слизової оболонки носу: I ступень порушення –
па-цієнт не відчуває тільки слабкий запах (0,5% розчин оцтов
- Киев+380960830922