РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
2.1. Характеристика піддослідних тварин, експерименталних моделей і перебігу
експерименту.
Піддослідні тварини. Експериментальні дослідження проведені на 231
статевонезрілих та 56 статевозрілих безпородих білих щурах-самцях масою
відповідно 65-75 г та 200-220 г. Для більшої частини експерименту були
використані статевонезрілі тварини ювенільного віку (4-5 тижнів) через те, що
саме незрілий мозок швидше піддається дії окисного стресу за гострої гіпоксії,
ніж мозок дорослих тварин [141]. Крім того, формування кровоносної системи
головного мозку завершується тільки перед початком статевого дозрівання
організму [84], а недорозвинутість судинного русла, безумовно, сприятиме
більшій чутливості нервових клітин до дії кисневої недостатності.
Щурів утримували при температурі 20-24оС на стандартному збалансованому
харчовому раціоні з вільним доступом до води. До початку досліджень визначали
стійкість щурів до гострої гіпобаричної гіпоксії і в подальшому використовували
лише середньостійких тварин [57, 58].
Моделювання гострої гіпоксичної гіпобаричної гіпоксії. Гостру гіпобаричну
гіпоксію моделювали в модифікованій проточній барокамері шляхом імітації
підйому щурів на висоту 12000 м [124, 161, 183] (з атмосферним тиском 19,4 кПа
або 0,191 атм і парціальним тиском кисню рО2 в атмосферному повітрі 30,5 мм рт.
ст. [140]), яка є критичним рівнем для виживання тварин даного виду [141] і
близька до “смертельної площадки” Ї 12500 м [109]. Швидкість підйому складала
50 м/с при 20-22оС [161, 191]. На “висотному плато” щурів витримували до
моменту другого агонального вдиху [110], після чого здійснювали “спуск” на
попередню нульову висоту, відновлюючи нормальний атмосферний тиск і
життєдіяльність тварин, що забезпечувало реоксигенацію організму після гострої
гіпоксії.
Гіпоксію критичного рівня створювали з метою отримання помітних змін у стані
прооксидантно-антиоксидантного балансу, оскільки гостра гіпобарична гіпоксія
меншого рівня не дає помітних біохімічних змін при такому же терміні
спостережень [13, 143].
Введення досліджуваних лікарських засобів. Для вивчення найбільш ефективної
дози пірацетаму за умов гострої гіпоксії щурів було поділено на декілька груп,
яким препарат вводили внутрішньочеревинно за 1 год [48] до моделювання
оксидативного стресу у дозах 100, 200, 300, 400 та 500 мг/кг (табл. 2.1.).
Іншій групі щурів за 4 години [289] до гіпоксії вводили мемантин або амантадин.
Третій групі поєднано вводили пірацетам і мемантин до моделювання гіпоксії.
Частині контрольних тварин відповідних серій вводили еквівалентну кількість
розчинника в той же час, що і піддослідним тваринам. З метою вивчення
лікувальних властивостей поєднаного застосування пірацетаму та блокаторів
NMDA-глутаматних рецепторів препарати вводили одразу після припинення дії
гіпоксії.
Пірацетам (Дарниця, Україна) вводили внутрішньочеревинно в дозі 200 мг на кг
маси тіла [97]. Для досліджень обрана дана доза на основі власних досліджень,
за якими пірацетам у дозі 200 мг/кг найбільш достовірно знижував вміст
ТБК-активних продуктів і підвищував активність ферментів антиоксидантного
захисту. Мемантин та амантадин (Мерц+Ко, Німеччина) вводили внутрішньочеревинно
в дозі відповідно 10 та 100 мг на кг маси тіла [59].
Забій тварин та забір досліджуваного матеріалу. Евтаназію щурів виконували
шляхом декапітації через 30 хв після припинення дії гострої гіпоксії. При
введенні препаратів після гіпоксії забій проводили через 1 годину після
застосування досліджуваних лікарських засобів.
Таблиця 2.1
Схема експерименту
Характер впливу
Групи тварин
Пірацетам (різні дози) і гостра гіпобарична гіпоксія (ювенільні тварини),
профілактичний режим введення до гострої гіпоксії
Контроль (фізіологічний розчин)
Гіпоксія (фізіологічний розчин)
Пірацетам (100 мг/кг) і гіпоксія
Пірацетам (200 мг/кг) і гіпоксія
Пірацетам (300 мг/кг) і гіпоксія
Пірацетам (400 мг/кг) і гіпоксія
Пірацетам (500 мг/кг) і гіпоксія
Пірацетам + амантадин і гостра гіпобарична гіпоксія (ювенільні тварини),
профілактичний режим введення до гострої гіпоксії
Контроль (фізіологічний розчин)
Гіпоксія (фізіологічний розчин)
Пірацетам
Пірацетам і гіпоксія
Амантадин
Амантадин і гіпоксія
Пірацетам і амантадин
Пірацетам + амантадин і гіпоксія
Пірацетам + мемантин і гостра гіпобарична гіпоксія (ювенільні тварини),
профілактичний та лікувальний режим введення препаратів
Контроль (фізіологічний розчин)
Гіпоксія (фізіологічний розчин)
Пірацетам
Мемантин
Пірацетам і мемантин
Пірацетам і гіпоксія
Мемантин і гіпоксія
Пірацетам + мемантин і гіпоксія
(профілактичний режим введення)
Мемантин і гіпоксія
Пірацетам + мемантин і гіпоксія
(лікувальний режим введення)
Продовж. табл. 2.1
Пірацетам + мемантин і гостра гіпобарична гіпоксія (статевозрілі тварини),
профілактичний режим введення препатарів перед гострою гіпоксією
Контроль (фізіологічний розчин)
Гіпоксія (фізіологічний розчин)
Пірацетам
Пірацетам і гіпоксія
Мемантин
Мемантин гіпоксія
Пірацетам і мемантин
Пірацетам + мемантин і гіпоксія
Швидко забирали головний мозок (орган-мішень для гострої кисневої недостатності
[134] та дії досліджуваних препаратів [145]). Вийнятий орган промивали у
холодному фізіологічному розчині [157], обсушували фільтрувальним папером і
зберігали в рідкому азоті до подальших досліджень. У подальшому робили зрізи
завтовшки 300 мкм і виділяли кору (переважно її фронтальну частину), гіпокамп,
хвостате ядро, бліду кулю згідно стереотаксичного атласу мозку статевонезрілих
щурів [285]. Для проведення необхідних визначень гомогенізацію наважок структур
проводили в охолодже
- Киев+380960830922