РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ
2.1. Визначення об'єктів та предметної області аудиту виконання бюджетних програм
Аудит виконання бюджетних програм являє собою підсистему державного фінансового контролю, яка охоплює сукупність об'єктів, суб'єктів та аудиторських дій. Об'єктам належить визначальне місце в структурі та функціонуванні підсистеми аудиту виконання бюджетних програм. Від підконтрольних об'єктів у свою чергу залежать інші складові досліджуваної підсистеми.
В сучасних умовах необхідна теоретико-методологічна та економіко-правова характеристика програм як принципово нових для української бюджетної сфери об'єктів контролю та аудиту. Системна характеристика об'єктів аудиту є важливою для розв'язання практичних проблем організації, планування, здійснення та використання результатів аудиту виконання бюджетних програм.
Проте науково обґрунтованому окресленню об'єктів аудиту виконання бюджетних програм перешкоджає наявність в сучасній фаховій літературі з досліджуваної проблематики дискусійних положень щодо визначення об'єктів державного фінансового контролю.
Не можна погодитися з підходом, що передбачає розмежування та підпорядкування понять "підконтрольний об'єкт" та "об'єкт контролю". Вважаємо некоректним як розмежування цих понять, так і підпорядкування другого першому, як це має місце у твердженнях окремих авторів [48, с.24].
Ми схиляємося до точки зору про те, що об'єкт контролю та підконтрольний (контрольований) об'єкт є тотожними поняттями [289, с.14]. Їх слід розглядати як синоніми, у той же час виокремлюючи складові об'єктів контролю (підконтрольних об'єктів).
Для наукового визначення об'єктів аудиту виконання бюджетних програм є необхідними теоретико-прикладні підходи, що мають місце у світовій і національній економічній науці та знайшли застосування у господарській практиці.
Аналіз зарубіжного досвіду свідчить про застосування програмно-цільових методів в управлінні економікою розвинених країн [66, с.73-82]. В умовах розвитку ринкових відносин запровадження програмно-цільових методів набуває поширення і в Україні.
Здійснення в Україні загальнодержавних програм соціально-економічного, національно-культурного та науково-технічного розвитку, програм охорони довкілля, медико-санітарних, оздоровчо-профілактичних та інших програм передбачене чинними конституційними положеннями [105]. З 2001 р. в Україні започатковано застосування програмно-цільових методів формування бюджетів. Це впливає на з'ясування пріоритетів при розподілі фінансових ресурсів та визначення джерел фінансування, змінює процес здійснення контролю за цільовим і використанням бюджетних коштів.
Викладене обумовлює необхідність розгляду державних та бюджетних програм як підконтрольних об'єктів. Виникає потреба у з'ясуванні схожостей і розбіжностей між державними і бюджетними програмами як об'єктами контролю та аудиту.
Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням [202].
Проведений нами аналіз вказує на існування низки засад, що можуть бути покладені в основу класифікації державних цільових програм як об'єктів аудиту (рис. 2.1.1).
Так, залежно від масштабу державні цільові програми поділяються на:
- загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, які охоплюють всю територію держави або значну кількість її регіонів, мають довгостроковий період виконання і здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади;
- інші програми, що охоплюють розв'язання окремих проблем розвитку економіки і суспільства, а також проблем розвитку окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць, що потребують державної підтримки.
Водночас за спрямованістю ці програми поділяються на:
- економічні, спрямовані на розв'язання комплексних галузевих і міжгалузевих проблем виробництва, підвищення його ефективності та якісних характеристик, забезпечення ресурсозбереження, створення нових виробництв, розвиток виробничої кооперації;
- наукові, метою яких є забезпечення виконання фундаментальних досліджень у галузі природничих, суспільних і технічних наук;
- науково-технічні, що розробляються для розв'язання найважливіших науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної та конкурентоспроможної продукції;
- соціальні, що передбачають розв'язання проблем підвищення рівня та якості життя, проблем безробіття, посилення соціального захисту населення, поліпшення умов праці, розвиток охорони здоров'я та освіти;
- національно-культурні, спрямовані на розв'язання проблем національно-культурного розвитку, збереження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини;
- екологічні, метою яких є здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, запобігання катастрофам екологічного характеру та ліквідація їх наслідків;
- оборонні, що розробляються з метою посилення обороноздатності держави;
- правоохоронні, спрямовані на забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби із злочинністю та державної безпеки [202].
Державні цільові програми також спрямовуються на розв'язання інших проблем, у тому числі регіонального розвитку, що мають державне значення.
Як об'єкти аудиту, державні цільові програми деталізуються у відповідних заходах, завданнях та показниках. Ці заходи, завдання та показники державних цільових програм:
- включаються до Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік;
- враховуються під час формування
- Киев+380960830922