РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ МАШИН ДЛЯ ПРИБИРАННЯ МІСЬКИХ ВУЛИЧНО - ДОРОЖНІХ МЕРЕЖ
2.1. Оцінка експлуатаційної продуктивності прибиральних машин
Одним з основних показників ефективності роботи всіх прибиральних машин є їхня продуктивність. При цьому розрізняють продуктивність теоретичну, технічну і експлуатаційну [49, 98].
Теоретичну чи конструктивно - розрахункову продуктивність визначають при безперервній роботі машин без врахування впливу експлуатаційного фону на основні розрахункові параметри і режими очищення (робочу швидкість, перекриття смуг очищення і т.д.), умов роботи і витрат часу на виконання допоміжних операцій робочих циклів машин. Технічну продуктивність встановлюють для конкретних умов прибиральних робіт, тобто з врахуванням витрат часу на виконання всіх допоміжних операцій (заправлення водою, навантаження фракційних матеріалів, вивантаження сміття та ін.), а також впливу експлуатаційного фону на режими роботи прибиральних машин.
Експлуатаційна продуктивність відрізняється від технічної тим, що при її визначенні враховують додаткові втрати часу під час роботи прибиральних машин на лінії - перерви в роботі і втрати часу, пов'язані із заправленням і змащенням машини, підготовкою її до роботи, маневруванням під час виконання операцій, вимушеними зупинками біля світлофорів, зниженням робочої і транспортної швидкості на завантажених рухом вулицях, холостими переїздами на маршрутах прибирання і т.д.
Якщо описувати режим роботи підмітально - прибиральних машин, то працюють машини за таким принципом: чисту воду із цистерни насос подає до напірного рукава високого тиску, на кінці якого закріплено струменеву розливальну головку. Вода, виходячи через сопло головки, створює реактивну силу, внаслідок чого головка рухається вперед по трубі, захоплюючи за собою рукав і одночасно розмиваючи осад у трубі.
Функціональні особливості та планувальні вирішення елементів вулично - дорожньої мережі обумовлюють докорінну різницю у технічних та технологічних аспектах їх прибирання. Перш за все це відбивається на спеціалізації прибиральних робіт, внаслідок неможливості повсюди використовувати засоби механізації, та умовах експлуатації покриття різних елементів вулично - дорожньої мережі, які визначають технологію їх прибирання. Тому обсяг прибиральних робіт планується окремо для прибирання вручну та механізованим способом з урахуванням прийнятих режимів їх виконання. Крім того, при плануванні обсягу робіт за окремими технологічними операціями прибирання використовують різні показники вулично - дорожньої мережі. Так, при підмітанні лотків проїзної частини враховують показник їх протяжності, а при обробці технологічними матеріалами - площу покриття проїзної частини.
Для визначення щоденного обсягу прибиральних робіт необхідно провести зонування прибирання вручну та механізованим способом, а також зонування покриття за режимом прибирання на основі даних паспортизації дорожнього покриття.
Геометричні параметри проїзної частини вулиць та доріг забезпечують повну механізацію прибиральних робіт за винятком окремих місць, де траєкторія руху прибиральних машин "не вписується" в їх планувальні вирішення. Це і розриви у розподільчих смугах, ділянки біля острівців безпеки, біля опор шляхопроводів та естакад, на розширеннях проїзної частини перед перехрестям і на зупинках громадського транспорту з кутовим сполученням бордюру та ін. Використання прибиральних машин на тротуарах і різному покритті внутрішньоквартальних територій в основному ускладнюється через недостатню їх ширину, малі радіуси заокруглень, прямокутну конфігурацію майданчиків, наявність об'єктів, що заважають пересуванню прибиральних машин, а також недостатню несучу здатність покриття.
При зонуванні прибирання вручну та механізованим способом на плані кожної ділянки вулиці, дороги та внутрішньоквартальної території, для яких провадилась паспортизація, визначають покриття, непридатне для пересування прибиральної техніки (за геометричними показниками чи показниками потужності), і місця, недоступні для робочих органів прибиральних машин з урахуванням їх маневрування при прибиранні. Такі зони на покритті позначають умовною лінією об'їзду з радіусом 8 м для прибиральних машин магістрального типу і 3 м - для тротуарного. Покриття, які попадають у ці межі, відносять до зон прибирання вручну. Площу покриття підраховують по зонам прибирання ручним та механізованим способом для кожної ділянки.
Експлуатаційна характеристика вулиці або внутрішньоквартальної території визначається коефіцієнтом відповідності покриття механізованому прибиранню Кмпр, який є відношенням можливої площі механізованого прибирання S? площі покриття S:
Кмпр =S?/S, (2.1)
або
, (2.2)
де S?і і Sі? - відповідно площі зон прибирання механізованим способом та вручну і - ї ділянки, м2;
n - кількість ділянок.
При необхідності потрібну кількість операцій прибирання розраховують за даними контрольних замірів добового накопиченого сміття на покритті. При цьому кількість прибирань за добу:
N =Uс/GKпр , (2.3)
де Uс - інтенсивність накопичення сміття, г/м2 за добу;
G - норма допустимої засміченості покриття, г/м2;
Кпр - коефіцієнт якості прибирання (рівень засміченості до і після прибирання, г/м2).
Якість прибирання залежить від виду та способу виконання технологічної операції, типу покриття та його стану. Для сучасних підмітально - прибиральних машин Кпр = 0,85 - 0,92, поливомийних - 0,75 - 0,85. Прибирання покриття вручну менш ефективне і характеризується значенням Кпр в межах 0,3 - 0,4.
Розрахунковий щоденний обсяг робіт механізованого підмітання або миття лотків проїзної частини:
L = ?? LјPј , (2.4)