РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи дослідження.
З метою вирішення поставлених завдань нами було обстежено 95 дітей, хворих на різні форми епілепсії віком від 1 року до 14 років. Серед обстежених було 50 хлопчиків і 45 дівчаток, які становили основну групу. Контрольну групу становили 40 здорових дітей відповідного віку(20 дівчаток і 20 хлопчиків). Середній вік хворих в основній групі був 8,7+4,5 років, у контрольній - 7,2+4,4 років. Усі пацієнти були обстежені у Міській дитячій лікарні №5(м. Харків).
Визначено чотири групи з урахуванням особливостей розвитку дитячого організму[241]. Розподіл хворих за віковими групами був таким: вікова група 1-2 роки - 11 дітей, 3-6 років - 38 дітей, 7-11 років - 52 дитини, 12-14 років - 34 дитини. В таблиці 2.1.1 наведено розподіл пацієнтів основної і контрольної груп щодо вікового фактору.
Таблиця 2.1.1
Розподіл пацієнтів до груп відповідно вікового фактору
Вікові групиОсновна групаКонтрольна група1-2 роки653 - 6 років23157 - 11 років391312 - 14 років277
Усім дітям було проведено клініко-неврологічне обстеження з детальним вивченням особливостей скарг хворих та їхніх батьків. Оцінювали анамнестичні дані, можливі причинні чинники та особливості перебігу захворювання.
Форми хвороби визначалися згідно з Міжнародною класифікацією епілепсії(1989 року) та за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я, десятого перегляду[77,79,80,81]. Згідно з цим виділяли генералізовані та локалізовані форми захворювання.
Залежно від терміну перебігу захворювання, користуючись рекомендаціями А.Ю. Макарова, 1998[21], виділяли такі групи хворих, як 1) із вперше наявними нападами, з терміном перебігу епілепсії: 2) 1-2 років, 3)протягом 3-5 років, 4) термін - 6-10 років та 5) із перебігом епілепсії більше 10 років.
Крім того, був проведений аналіз обстежених хворих щодо частоти епілептичних нападів, на основі середньоарифметичної частоти приступів за останні 6-12 місяців з виділенням частих, середньої частоти та рідких нападів.
Проведено детальне клініко-неврологічне обстеження усіх хворих. Вивчення психологічного стану виконувалося завдяки пролонгованому спостереженню за поведінкою хворих, а у підлітків доповнювалося використанням варіанта тесту Леонгарда-Шмішека для встановлення акцентуйованих рис особистості. Також застосовували методи для дослідження активної уваги, "реакцій зосередженості"[244,245,246].
Усім пацієнтам виконано ЕЕГ дослідження за стандартною методикою на системі DX-NT виробництва DX-Системи, Україна. Отримані дані були оброблені за єдиною методикою з подальшим виділенням типів і класів електроенцефалограм згідно з рекомендацією Є. А. Жирмунської(1984)(1984 рік)[100,247].
Для визначення структурних змін речовини головного мозку всім дітям проводили КТ та/чи МРТ дослідження.
Обстеження проводили на рентгенівському комп'ютерному томографі СРТ-1010(Україна), при аксіальних томографічних зрізах товщиною 10мм, та на ядерно-магнітно-резонансному томографі Російського виробництва "Образ-1" (напруженість поля 0,12 Тесла). Ці дослідження виконувалися в Українському НДІ клінічної та експериментальної неврології і психіатрії. Перед проведенням дослідження дітям віком до 6-7 років одноразово парентерально (внутрішньо-м'язово) вводили 0,05% розчин сибазону (реланіуму) у дозі 0,1мг/кг в присутності під час обстеження лікаря-анестезіолога.
Використовувалися стандартні укладки та стандартні котушки для МРТ дослідження головного мозку. Стандартні Т1- і Т2-зважені режими застосовували для отримання томографічних зображень у фронтальній та аксіальній(сагітальній) площинах. Аксіальні площинні зрізи одержували у Т2-зваженому режимі. Для уточнення структурних змін у разі уроджених аномалій застосовували Т1-зважений режим. Вивчення патології білої речовини головного мозку на фронтальних зрізах проводилось на Т2-зважених зображеннях. При наявності краніоцервікальних аномалій додатково досліджували ділянки великого потиличного отвору та шийного відділу хребта.
При аналізі томографічних даних проводилася оцінка структури речовини головного мозку з урахуванням характеру змін щільності, що спостерігалися на послідовних томографічних зрізах мозку. Визначалися лінійні розміри шлуночкової системи та субарахноїдальних просторів, а також підраховувалися індекси шлуночкової системи за методикою С.Б. Вавілова (1986) [126,127]. Вивчалися наступні показники індексів на одержаних горизонтальних томографічних зрізах, розрахунок відбувався відповідно наведеним формулам:
Індекс передніх рогів бокових шлуночків (ІПРБШ) = (2.2.1)
=(Максимальна відстань між латеральними відділами
передніх рогів бокових шлуночків) Х 100 : (Максимальна
відстань між внутрішніми пластинками скроневих кісток черепа)
Індекс центральних відділів бокових шлуночків (ІЦВБШ)= (2.2.2)
=(Максимальна відстань між латеральними стінками центральних
відділів бокових шлуночків) Х 100 : (Максимальна відстань
між внутрішніми пластинками скроневих кісток черепа)
Індекс задніх рогів бокових шлуночків (ІЗРБШ)= (2.2.3)
=(Максимальна відстань між латеральними стінками
задніх рогів бокових шлуночків) Х 100 : (Максимальна
відстань між внутрішніми пластинками скроневих кісток черепа)
Індекс третього шлуночка (ІТШ)= (2.2.4)
=(Максимальна відстань між латеральними стінками
третього шлуночка) Х 100 : (Максимальна відстань
між внутрішніми пластинками скроневих кісток черепа)
Індекс четвертого шлуночка (ІЧШ)= (2.2.5)
=(Максимальна відстань між латеральними відділами
четвертого шлуночка) Х 100 : (Максимальна поперечна
відстань між лате
- Київ+380960830922