РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ І ВИЗНАЧЕННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ З УРАХУВАННЯМ РЕГІОНАЛЬНИХ НАПРЯМКІВ ЙОГО МАКСИМІЗАЦІЇ
2.1. Теоретичні підходи до визначення експортного потенціалу і його складових
В сучасних умовах ринки інвестиційної продукції розвинутих країн насичені пропозиціями різноманітних послуг світової якості, цим ринкам притаманна висока конкуренція. Умови випуску конкурентоспроможної продукції для більшості українських виробників на сучасному етапі неможливі із причини низького технічного рівня виробництва та невикористання експортного потенціалу. Одним із головних напрямів виходу із кризового стану є нарощування експорту. Але для реалізації існуючих можливостей в цьому напрямі необхідно визначитись з рядом методичних питань:, по-перше, необхідно чітко визначитися з поняттям "експортний потенціал" виробничої системи та факторами, які його визначають; по-друге, розробити методичне забезпечення маркетингової діяльності підприємства та оцінки експортного потенціалу через категорію конкурентоспроможності продукції ; по-третє, обгрунтувати механізм формування маркетингових стратегій, реалізація яких забезпечить просування інвестиційної продукції і послуг на зовнішні ринки.
Особливості ринку інвестиційної продукції вирізняють факторні умови. Це пов'язано із специфікою будівельного виробництва, його залежністю від конкретних природнокліматичних умов країни. В міжнародній торгівлі, основаній на урахуванні абсолютних переваг, економічні мотиви очевидні. Наявність висококваліфікованих кадрів та накопичений виробничий потенціал ставлять Україну в число основних потенційних експортерів інвестиційної продукції і послуг. Ці переваги можуть бути використані при правильній оцінці експортного потенціалу, а також розробці стратегії його реалізації.
В сучасній економічній літературі, публікаціях, виступах керівників держави доволі часто зустрічаються поняття економічного й експортного потенціалу країни. Визначення змісту і суті цього поняття як економічної категорії, як категорії міжнародного маркетингу, є вельми суттєвим для подальшого дослідження нашої проблеми.
Методологічні підходи до визначення експортного потенціалу як економічної категорії. Під потенціалом взагалі розуміється ступінь потужності в якому-небудь відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. За визначенням С.В.Мочерного "Економічний потенціал країни - характеристика можливості економіки у виробництві матеріальних благ, наданні послуг, задоволенні економічних потреб суспільства. Він включає потенціал використання всіх ресурсів: основних виробничих фондів, трудових, фінансових та інших. Економічний потенціал пов'язаний з можливостями всіх фаз суспільного відтворення: виробництва, розподілу та споживання. Ефективність його використання залежить від господарського механізму" [58, с.90]. Основа потенціалу - виробничі сили суспільства, що задіяні в галузях економіки. Експортний потенціал є складовою частиною економічного потен-ціалу країни. "Великий економічний словник" під редакцією А.Н.Азрієляна дає визначення експортного потенціалу, як здібність промисловості, всього суспільного виробництва даної країни в цілому виробляти необхідну кількість конкурентоспроможних товарів для зовнішнього ринку [22, с.477]. На наш погляд, ці визначення не в повній мірі відображають головну суть експортного потенціалу - задоволення потреб іноземних споживачів. Більш повним, на нашу думку, було б визначення: експортний потенціал - це сукупний обсяг накопичених ресурсів країни (галузі), що можуть бути задіяні для досягнення максимально можливих обсягів задоволення попиту на зовнішніх ринках у перспективі при їх оптимальному використанні.
Таке визначення має "маркетингову" спрямованість і передбачає оцінку експортного потенціалу з точки зору реалізації ресурсів із найбільшою вигодою для суб'єкта господарювання. Експортний потенціал не можна розглядати ізольовано від розвитку світової економіки як сталий показник розвитку країни. Конкурентні переваги країни в тому чи іншому періоді часу на світовому ринку можуть бути нівельовані, якщо вони не використовуються. Ось чому експортний потенціал - це динамічний показник, що постійно змінюється з розвитком економіки країни і кон'юнктури світового ринку.
Поняття "експортний потенціал" характеризується не тільки абсолютним обсягом експорту, але й резервами матеріально-технічних, товарних, інтелектуальних, трудових та інших ресурсів, що можуть бути задіяні для здійснення зовнішньоекономічних операцій при визначених умовах. Оцінка експортного потенціалу має відображати не стільки сукупність всіх ресурсів, скільки максимально можливий результат зовнішньоекономічних операцій, який може бути отриманий на основі узгодженого використання цих ресурсів.
Для подальшого дослідження та оцінки експортного потенціалу його доцільно класифікувати за такими ознаками як зміст відображення, рівень суб'єкту, ступінь використання на момент часу.
По своєму змісту експортний потенціал може мати як матеріальну, так і вартісну форму. У матеріальній формі це основні засоби, обігові кошти та кваліфікація фахівців; у вартісній - сукупність витрат, пов'язаних із виробництвом і доведенням інвестиційної продукції до споживачів.
В залежності від рівня суб'єкту експортний потенціал можна оцінювати на різ-них рівнях: потенціал підприємства; потенціал галузі; потенціал окремого регіону; потенціал держави в цілому.
По ступеню використання експортного потенціалу на конкретний час доцільно відрізняти:
* досягнутий рівень використання інвестиційних ресурсів, залучених для продажу за кордон. Перш за все - це фактичний обсяг їх експорту;
* потенціал, що вже реалізується на внутрішньому ринку і при певних умовах може бути залучений для проведення експортних операцій;
* перспективний експортний потенціал - ресурси, що використовуються у зовнішньоторговельних операціях у вигляді сировини або напівфабрикатів, але можуть бути перероблені і експортуватися я
- Київ+380960830922