РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ
ПІДТРИМКИ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
2.1. Принципи та метод побудови моніторингу управління виробничо-економічними системами та поетапний метод їх реалізації
Як було зазначено в першому розділі, об'єктом дослідження в роботі є ВАТ "Ватра" міста Тернополя.
Цей об'єкт є складною системою (додаток А) із низкою підприємств, взаємопов'язаних потоком логічно однорідних даних, до того ж може існувати декілька інформаційних потоків, які відрізняються характером даних, що передаються і напрямком передачі.
Специфіка моніторингу, орієнтованого на конкретну виробничо-економічну систему, робить необхідним формулювання принципів його побудови.
Ми визнаємо наявність альтернативних варіантів принципів побудови моніторингу та дискусій з цієї проблеми. Разом з тим, проведені нами дослідження дали змогу виділити основні принципи побудови моніторингу управління виробничо-економічними системами.
Відобразимо їх на схемі (рис. 2.1).
1. Централізація управління обробкою інформації.
2. Інтегрований та диференційний способи організації компонентів управління.
3. Забезпечення повноти та своєчасності подання інформації.
4. Простота й зручність внесення змін.
5. Мінімізація витрат на моніторинг.
6. Репрезентативний добір та формування даних.
Рис. 2.1. Принципи побудови моніторингу
7. Забезпечення інтелектуальної обробки даних.
8. Забезпечення конфіденційності інформації, репрезентативний добір та формування даних.
9. Максимальне задоволення інформаційних запитів.
10. Надійність даних моніторингу.
11. Можливість виділення частин даних.
12. Швидкодія та продуктивність.
13. Масовість використання.
14. Принцип стандартизації.
15. Можливість удосконалення системи.
Зупинимось на даних принципах більш детально.
1. Централізація управління обробкою інформації.
В межах інформаційного контуру, охоплюючи складний комплекс виробничо-економічної системи, інформація обробляється та передається складовими, які мають власний керований процес і керуючі системи. Тому для узгодженого функціонування комплексу необхідне введення додаткової керуючої частини обробки інформації, яка б координувала дії інших керуючих частин та керованих процесів, орієнтуючи їхню діяльність на виконання загальної мети комплексу.
2. Інтегрований та диференційний способи організації компонентів управління.
Складність проблем управління підприємством визначає застосування інтеграції та диференціації його частин.
Інтеграція - поступове збереження та об'єднання економічних суб'єктів у процесі їх взаємодії (взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозбагачення тощо) [47].
Диференціація - структурний поділ відносно однорідного цілого чи його частин на окремі якісно відмінні елементи (частини, форми, рівні, класи) [47].
Диференціація компонентів управлінських рішень передбачає:
* розбиття системи на частини ("чорні скриньки").
Інтеграція передбачає:
* ієрархічне підпорядкування "чорних скриньок", які розглядаються як єдина система.
Диференціація дає змогу:
* реалізувати одну єдину функцію системи кожною "чорною скринькою";
* функції кожної з них робити легко зрозумілими незалежно від складності їх реалізації;
* вводити зв'язок між "чорними скриньками" тільки за наявності зв'язку між відповідними функціями системи;
* забезпечувати незалежність між ними простотою зв'язків.
Згідно із першим способом система управління складається із трьох основних компонентів: входу, виходу, сітки зв'язку (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Основні елементи принципу "чорна скринька"
До "входу" системи відноситься все те, що отримує підприємство для виробництва товарів: сировина, матеріали, комплектуючі вироби, види енергії, інформація, обладнання, кадри, документи.
"Вихід" - товари виготовлені підприємством. "Обернені зв'язки" характеризують інформацію, яка надійшла від споживачів до "процесу" після рішення проблеми ("вхід"). До компонентів зовнішнього середовища підприємства відносяться макросередовище, інфраструктуру і мікросередовище, які впливають на функціонування підприємства.
Інтеграція дає змогу організувати частини високої складності у деревоподібні ієрархічні структури, що доповнює кожен рівень новим інформаційним змістом.
Організація окремих компонентів управління в одну систему здійснюється з метою узгодження та цілеспрямованої їх спільної взаємодії, що в свою чергу зумовить високу ефективність функціонування всієї системи.
3. Забезпечення повноти та своєчасності подання інформації.
Повнота свідчить про наявність мінімального, але достатнього набору показників для прийняття управлінського рішення.
Коефіцієнт повноти
(2.1)
де Pа - показники, одержані автоматично; Pз - загальна кількість показників.
Інформація має надходити в той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу.
Коефіцієнт своєчасності
(2.2)
де Pз_пл - кількість показників, одержаних із затримкою щодо планового терміну подання.
В основі визначення повноти лежить визначення об'єму інформації, яка необхідна для забезпечення підтримки та прийняття управлінських рішень. Оцінка об'єму інформації, яка необхідна системі управління такої складної організації, якою є підприємство - це складна ланка, яка може бути предметом спеціального дослідження.
Зупинимось на основних підходах до цієї проблеми.
В [18] пропонується вирішувати проблему різноманітності інформації на основі її двійкового подання.
Формула вимірювання величини різноманітності на основі двійкового рішення в якому різноманітність оцінюється за схемою "так", "ні" (нуль, одиниця) має вигляд:
де n - різноманітність (кількість варіантів станів системи).
Якщо різноманітність виникнення ситуації дорівнює n, то різноманітність на вході дорівнює 2n. А якщо згідно із законом про потрібну різноманітніст