Вы здесь

Етапна реабілітація дітей з дискінезіями жовчовивідних шляхів (ДЖВШ) з використанням східного масажу, східної оздоровчої гімнастики і пелоїдотерапії

Автор: 
Кухар Наталія Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U003554
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У роботі представлений аналіз результатів обстеження 136 дітей різної статі з ДЖВШ у віці від 7 до 14 років, які знаходилися на стаціонарному етапі відновлювального лікування в Одеській дитячій дорожній клінічній лікарні.
Таблиця 2.1
Розподіл дітей з ДЖВШ за віком та статтю
ВікХлопчикиДівчатаУсього7 -10 років31255611 - 14 років324880Усього6373136
Тривалість захворювання в 47 (34,6%) дітей складала до 6 міс., у 39 (28,7%) - до 1 року, у 31 (22,8%) - до 2-х років, 2 роки і більш - у 19 (13,9%) дітей.
Із 136 дітей у 26 (19,2%) дискінетичні порушення біліарної системи поєднувалися з захворюваннями інших органів травної системи, які були в стадії ремісії.
Серед поступивших у реабілітаційне відділення, 67 дітей (49,3%) звернулись вперше. У більшості дітей (64,7%) до госпіталізації амбулаторно проводилося лікування: дієта, жовчогінні препарати, ферменти, без належного ефекту. У 48 дітей (35,3%) до госпіталізації лікування не проводилося.
2.1. Методи дослідження
Для рішення поставлених у роботі задач застосовувалися клінічні, лабораторні й інструментальні методи дослідження, що, доповнюючи один одного, дозволили в сукупності одержати повну інформацію про стан тонусу і моторно-евакуаторну функції жовчного міхура і жовчних протоків, про наявність запального процесу, аномалій розвитку, каменів, пухлин і інших патологічних станів жовчовивідної системи в обстежуваного контингенту хворих.
У всіх хворих ретельно вивчали анамнез захворювання, виявляли спадкоємну схильність до ДЖВШ, аналізували дані об'єктивного клінічного обстеження: оцінювали характер і локалізацію болючого синдрому, зв'язок його з погрішностями в дієті; визначали болючі точки, характерні для солярита; проводили аналіз динаміки клінічних симптомів у процесі лікування. Ретельно виявляли осередки хронічної інфекції.
Зважаючи на те, що в патогенезі дискінетичних порушень жовчовивідної системи значна роль належить змінам нервово-вегетативної іннервації гепатобіліарної системи, проводилося дослідження вегетативної нервової системи.
Лабораторно-інструментальне обстеження проводили за уніфікованою схемою, яка включає загальний аналіз крові і сечі, дослідження калу на наявність яєць глистів і цист лямблій, біохімічне дослідження крові, дуоденальне зондування, ультразвукове дослідження функціонального стану жовчного міхура і жовчних протоків.
Для вивчення віддалених результатів проводилося катамнестичне дослідження.
Отримані в процесі досліджень дані оброблялися методами математичної статистики з розрахунком середніх величин і їхніх помилок. Для оцінки вірогідності розходження порівнюваних показників у досліджуваних групах використовувався параметричний критерій Ст'юдента. Розходження, які виявлялися, вважалися нестійкими, коли ймовірність "Р" не перевищувала 0,05. Обчислення проводилися за допомогою комп'ютерних статистичних програм.
Біохімічне дослідження крові.
Для оцінки функціонального стану печінки вивчали пігментний обмін (загальний білірубін, прямий білірубін), активність аланінаміно-трансферази (Алат), білковий обмін (загальний білок, тимолова проба), ліпідний обмін (?-ліпопротеіди) [221].
Для визначення білірубіна в сироватці крові застосовували калориметричний метод Індрашика, по якому в нормі загальний білірубін дорівнює 8,60-24,5 мкмоль/л, з нього 75% складає непряма і 25% пряма фракції.
Загальний білок у сироватці крові визначали по біуретовій реакції - норма якої в дитячому віці - 6,5-8,5 % (65-85 г/л).
Тимолова проба проводилася по Маклагану, що у дитячому віці дорівнює 0-4 одиницям.
(?-ліпопротеіди визначали за допомогою електрофоретичного поділу трьох фракцій ліпопротеідів відповідно до зон розподілу однозначних глобулінів. У нормі (?-ліпопротеіди складають 35-55 умовних одиниць [222, 223].

Дуоденальне зондування.
Дуоденальне зондування в останні роки удосконалене і використовується в різних модифікаціях (за класичною методикою, багатомоментне, фракційне хроматичне, з подвійним зондом та ін.). Дуоденальне зондування є інформативним методом дослідження функціонального стану жовчних шляхів [164, 224].
Нами застосовувався метод безупинного (фракційного, багатомоментного) дуоденального зондування.
Сутність методу полягає в тому, що замість трьох (класичних) порцій жовчі одержували п'ять фракцій (фаз) жовчовиділення. Крім того, жовч досліджували через 5-хвилинні інтервали, що дозволило оцінювати тонус і моторику жовчовивідних шляхів, реактивність різних відділів внепечінкової жовчовивідної системи - сфінктера Одді, сфінктера Люткенса, м'язів загального жовчного протоку і жовчного міхура. Виділяють 5 фаз жовчовиділення.
Перша фаза - холедохова, при якій враховується час виділення першої порції жовчі, швидкість витікання порції А, загальний об'єм цієї порції. Згідно даним літератури, у здорових дітей час від початку зондування до появи порції А складає від 22 до 85 хв., швидкість витікання порції А дорівнює 0,2 - 1,4 мл/хв, загальний об'єм порції - 8 -22 мл.
Друга фаза - час закритого сфінктера Одді, рефрактерний період. На 4-7-й хвилині введення подразника (розчину магнію чи сульфату сорбіту) виділення жовчі у здорових дітей припиняється. Укорочення цього періоду свідчить про зниження тонусу сфінктера Одді, подовження - про гіпертонію сфінктера.
Третя фаза - час від моменту відкриття сфінктера Одді (у відповідь на дію холецистокінетичного розчину) до початку появи міхурової жовчі (порції В). Триває вона в нормі 3-5 хв, протягом яких виділяється ясно-жовта жовч (цю фазу називають фазою А-жовчі). Подовження цієї фази свідчить про утруднене проходження жовчі через міхуровий протока.
Четверта фаза - період спорожнювання жовчного міхура, тривалість якого залежить від тонусу його м'язів і сфінктера Люткенса. У нормі у здорових дітей тривалість даної фази складає 20-30 хв, протяг