РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Експериментальне дослідження проведено на 216 білих щурах – самцях
статевонезрілого, статевозрілого віків та періоду виражених старечих змін (1, 5
і 20 місяців від народження з початковою масою 50-55 г, 200-210 г і 300-320 г)
відповідно до “Правил проведення робіт з експериментальними тваринами” (1977)
[268]. Білі щури були отримані з віварію Луганського державного медичного
університету. Ці тварини відрізняються однотипними реакціями на вплив різних
чинників зовнішнього середовища і мають порівняно нетривалий цикл життя. Це
дозволяє протягом невеликого інтервалу часу простежити вікові закономірності
морфогенезу щитоподібної залози.
Експеримент проведено в весняно-літній період. В роботі були використані
самці, тому що у самок тиреоїдна функція значно варіює в залежності від фаз
естрального циклу [269]. Тварини утримувалися на стандартному кормовому раціоні
у звичайних умовах віварію. У ході експерименту проводилися спостереження за
динамікою маси тіла тварин кожні 10 днів.
Розподіл тварин по серіям і групам представлений у таблиці 2.1.
Усі тварини розподілялися на серії в залежності від впливу діючих агентів на
них. Першу (контрольну) серію склали щури, які не мали контакту з тютюновим
димом. Другу серію склали тварини, що зазнавали дії тютюнової інтоксикації.
Третю серію склали щури, що на фоні впливу тютюнового диму одночасно отримували
ацетату a-токоферол. В залежності від тривалості експерименту тварини
статевонезрілого і репродуктивного віків були поділені на групи : 7, 15, 30, 60
днів і група реадаптації 30/60 днів. Це тварини з 60-денним терміном
спостереження, які підлягали впливові тютюнового диму та ацетата a-токоферолу
перші 30 днів. Щури періоду виражених старечих змін знаходились під наглядом 30
і 60 днів.
Моделювання пасивного паління проводили 2 рази на добу в один і той же час. У
герметичну камеру обўємом 0,2 м3 поміщали групу, яку складали 6 щурів. Через
отвір у камері гумовою грушею на протязі 4-х хвилин нагнічувався дим від 3-х
цигарок “Прима” Київської тютюнової фабрики.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин в залежності від серії, групи та тривалості експерименту
Вік
Серія
Тривалість експерименту, дні, кількість тварин
Разом
15
30
30/60
60
статевонезрілі
контроль
І К
30
ТД
І Т
30
ТД+коректор
І Є
30
статевозрілі
контроль
ІІ К
30
ТД
ІІ Т
30
ТД+коректор
ІІ Є
30
щури періоду виражених старечих змін
контроль
ІІІ К
12
ТД
ІІІ Т
12
ТД+коректор
ІІІ Є
12
РАЗОМ:
216
5% масляний розчин ацетату a-токоферолу вводили щурам внутрішньом’язово 1 раз
на добу в дозі 20 мг/ кг маси тіла.
Контрольну серію склали щури, які утримувались такий же час в камері, але без
контакту з тютюновим димом.
У ході написання дисертаційної роботи було оформлено 2 раціоналізаторські
пропозиції. Перша: “Спосіб утворення токсичної атмосфери” (посвідчення № 3327
від 1 листопада 2001 р.), яка полягає в тому, що до джерела, який утворює потік
повітря, замість груші з апарату Ріва-Рочі, приєднується кілька гумових
балонів, які здійснюють утворення необхідного потоку повітря. Кількість балонів
може бути будь-якою, кожний з них має кран.
Друга раціоналізаторська пропозиція: “Спосіб дозування об’єму повітря для
токсичної камери” (посвідчення № 3326 від 1 листопада 2001 р.), за якою до
камери через конектор приєднується трубка, другий кінець якої вставлено у
ємкість з відомим об’ємом. В цю ємкість через іншу трубку вливається вода теж
заданого об’єму з іншої, що розташована на підвищенні. Вода вливається за
законом посудин, що сполучаються.
Запропоновані способи надають можливість автоматизувати експеримент і звільнити
експериментатора від фізичного втомлення.
По закінченню термінів досліду тварин декапітували під ефірним наркозом згідно
з “Методичними рекомендаціями по виведенню тварин із експерименту” (1985).
Відпрепаровували трахео-гортанний комплекс, відділяли стравохід, який прилягає
до задньої стінки трахеї. Потім, зафіксувавши препарувальною голкою трахею,
відсікали від неї щитоподібну залозу [270].
Виділені частки щитоподібної залози зважували на аналітичних вагах ВЛА – 200 з
точністю до 1 мг. Лінійні розміри (довжину, ширину та товщину частки
щитоподібної залози) вимірювали за допомогою окуляр-мікрометра мікроскопа
МБІ-10 та обчислювальної лінійки мікроскопа МБІ-10. Калібрування вимірювальних
приладів здійснювали за допомогою міліметрового відрізка ГОСТ 7513-55.
Перешийок і пірамідальна частка при розрахунках не враховувалися. Об’єм
обчислювали за формулою: abcр/6, де a – довжина, b – ширина, с – товщина частки
щитоподібної залози.
Після проведеної органометрії, для гістологічного дослідження щитоподібну
залозу фіксували у 10%-му розчині нейтрального формаліну.
Проводку матеріалу здійснювали за стандартною схемою, що складається з
дегідратації у спиртах із зростаючою концентрацією і вилучення спирту за
допомогою ксилолу, заливали зразки у парафін. На мікротомі МС-2 з них
виготовлювали парафінові зрізи товщиною 5-8 мкм, фарбували їх
гематоксилін-еозином. Мікропрепарати вивчали за допомогою окуляр - мікрометра і
100-крапкової сітки мікроскопу МБІ-10.
Для кількісної оцінки стану елементів щитоподібної залози використовували
комплекс морфометричних методик [271, 272]. Дослідження включало визначення
числа фолікулів в одиниці площі зрізу, більшого та меншого діаметрів фолікулів,
об’єму фолікулів, кількісті тироцитів у фолікулі, висоти тироцитів, більшого та
меншого діаметрів ядер тироцитів
- Київ+380960830922