РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених завдань нами було проведено комплексне
клініко-інструментальне обстеження та лікування 143 хворих з хронічним
нейропатичним больовим синдромом, зумовленим діабетичною полінейропатією.
Обстеження та лікування хворі проходили в терапевтичних відділеннях Вінницького
обласного клінічного ендокринологічного диспансеру за період з лютого 2000 р.
по листопад 2001 р.
Серед обстежених пацієнтів жінок було 83 (58%), чоловіків - 60 (42%). Вік
хворих коливався від 24 до 69 років, основну частину обстежених - 123 пацієнта
(86%) склали пацієнти молодшої та середньої вікових груп. Середній вік хворих -
45,1±10,9 років. Розподіл хворих за віком та статтю наведений в табл. 2.1.
Таблиця 2.1.
Розподіл обстежених хворих за віком та статтю
Вік
Стать
молодий
(20-44 років)
середній
(45-59 років)
літній (60-74 років)
Всього
Чоловіки
26
25
60
Жінки
40
32
11
83
Всього
66
57
20
143
Цукровий діабет клінічно та лабораторно був підтверджений у всіх хворих. У 90
(63%) пацієнтів діагностували І тип цукрового діабету, у 53 (37%) - ІІ тип.
Середня тривалість основного захворювання складала 11,8±6,8 років.
ДПН у хворих діабетом діагностувалася за допомогою неврологічного обстеження
та проведення електронейроміографічного дослідження (визначення швидкості
проведення імпульсу по руховим волокнам нервів). У всіх пацієнтів ознакою ДПН
був виражений больовий синдром, який за своїми характеристиками відповідав
нейропатичному болю. Тривалість альгічного синдрому складала від 0,5 до 15
років (в середньому 3,5±2,7 років).
Дані обстеження пацієнтів заносилися у спеціально розроблений протокол
обстеження хворих (додаток А). У протоколі формалізовано вказувалися дані
анамнезу, об’єктивного обстеження та результати додаткових лабораторних і
інструментальних методів дослідження, які включали 54 пункти (якісні і
кількісні ознаки). Протокол складається з 5 спеціальних блоків. У першому блоці
містяться паспортні дані, місце проживання, адреса, у другому - зазначалися
дані щодо основного захворювання цукровим діабетом: його тип, тривалість, вид
терапії та ускладнення хвороби. Анамнестичні дані щодо больового синдрому
відображені у третьому блоці: характер болю, його тривалість, порушення ходи та
сну через біль, інтенсивність болю та дія різних видів терапії, а також супутні
головний біль, запаморочення та інші скарги. Четвертий блок включав основні
показники об’єктивного неврологічного обстеження. Особливу увагу звертали на
порушення, що характерні для полінейропатії, зокрема, чутливі, рефлекторні та
рухові розлади з особливою увагою до нижніх кінцівок, які найчастіше страждають
у разі діабетичної полінейропатії. У п’ятому блоці протоколу обстеження хворих
відмічалися дані додаткових інструментальних досліджень та результати
тестування психічного статусу за даними шкал тривоги (Спілбергера-Ханіна) та
депресії (Гамільтона). Окремими пунктами вказували основну терапію та терапію
нейропатичного больового синдрому, яку отримував пацієнт, та як оцінював хворий
ефективність призначеного лікування.
Оцінка інтенсивності болю проводилася за допомогою візуальної аналогової шкали
(ВАШ). Ця шкала представляє собою чисельний ряд від 0 до 10, де 0 відповідав
відсутності болю, а 10 - максимально нестерпному болю. ВАШ - це
загальноприйнятий метод оцінки болю, доступний для використання і аналізу [6,
54, 107, 171, 220]. Часто застосовують також метод описувальних визначень, який
грунтується на тому, що хворому пропонують визначення болю: “легкий”,
“помірний”, “сильний”, “нестерпний”. Порівняльні дослідження показали, що
більшість хворих віддавала перевагу описувальній шкалі, оскільки інтенсивність
болю виражали прикметники, а не абстрактні відмітки, цифри чи проценти [6].
Враховуючи ці дані, нами і була поєднана чисельна шкала з описувальними мовними
визначеннями: 0 - відсутній, 1 - дуже легкий, 2 - легкий, 3 - слабо помірний і
т.д. Рівень больових відчуттів за ВАШ відмічався хворими щоденно в спеціально
розробленому бланку (додаток Б).
Одним з показників якості життя є нормальний нічний сон, який, на жаль, дуже
часто порушується у хворих з нейропатичним болем. Тому нами застосовувалася
шкала нічного сну (додаток В), в якій щоранку протягом лікування хворі
відмічали якість сну за 4-бальною системою: 0 - добре спалося, 1 - іноді
просинався, 2 - погано спалося, 3 - майже не спалося.
З метою оцінки інтенсивності болю, його впливу на життя, визначення
ефективності застосованих протибольових засобів проводилося також дослідження
рівнів психосоматичних розладів, які в певній мірі характеризували ступені
життєвої активності пацієнта. У нашій роботі ми використовували шкалу депресії
Гамільтона (додаток Г) та шкалу реактивної і особистої тривоги
Спілбергера-Ханіна (додаток Д). Визначення рівню депресії та тривоги
проводилося двічі: перед початком та після лікування. Ці дослідження цілком
адекватні, оскільки доведений тісний взаємозв’язок між альгічним феноменом,
депресією та тривогою [6, 136].
Як було зазначено раніше, з метою діагностики ДПН використовували стимуляційну
електронейроміографію. Цей вид діагностики проводився двічі за період
спостереження хворого. Повторне дослідження виконувалося для оцінки можливої
зміни нервової провідності на тлі використання лікарських препаратів.
Електрофізіологічне обстеження було проведено у 111 хворих (77,6%). У роботі
стимуляційна електронейроміографія виконувалася на 2-х нервах правої та лівої
ноги. При дослідженні великогомілкового нерву відвідний електрод знаходився над
м’язами короткого
- Київ+380960830922