РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Дослідження по темі дисертації проведено на зразках вовни овець двох генотипів: асканійських тонкорунних та асканійських чорноголових з кросбредною вовною, які належать господарствам інституту "Асканія-Нова" УААН. Отже, наш експеримент виконано на цінному генетичному матеріалі.
Як відомо, асканійська порода овець належить до числа кращих тонкорунних вовново-м'ясних порід світу. Вона широко поширена на Україні, а також з успіхом використовується для покращення вівчарства за рубежем. Кращими племінними заводами в породі є "Асканія-Нова", "Червоний чабан", "Комуніст", у яких середньорічні настриги за останні роки становлять 3,2 - 3,5кг [22, 75, 21, 41, 96, 88, 74, 8].
Вівці асканійської тонкорунної породи відзначаються міцною конституцією, добре пристосовані до екологічних умов південної зони України. Вони характеризуються пропорційною будовою тіла, мають живий темперамент, рухливі, добре оплачують корм, продукцію. У них на 1 кг живої маси припадає 55 - 60 г митої вовни.
На всіх племінних заводах вовна племінних тварин є 60 якості, добре вирівняна не лише по штапелі, але і в руні.
Удосконалення цієї породи проводиться в основному внутріпородним розведенням. У ній виведено і апробовано вісім високопродуктивних ліній. Настриг митої вовни баранів-плідників нових ліній становить в середньому 7,0 - 9,0 кг, при виході чистого волокна - 55 - 60 %, довжина вовни 9 - 11 см.
Одним із досить серйозних недоліків овець асканійської породи є незадовільна якість жиропоту, який буває у них жовтим, темним і рудим. У багатьох тварин спостерігається мозаїчність кольору по тулубу, а також високе співвідношення поту й жиру. На одну частку жиру (воску) припадає 1,5 - 1,7 частини поту. У багатьох стадах, особливо товарних, зустрічаються тварини з петлястою звивистістю і, що головне, має місце стоншення вовнових волокон до 18 - 14 мкм.
Ось чому колектив учених інституту "Асканія-Нова" обґрунтував програму подальшого поліпшення асканійських тонкорунних овець, якою передбачено поряд з чистопородним розведенням вдатися до схрещування асканійських вівцематок з баранами австралійського мериноса. У результаті цілеспрямованої, добре продуманої роботи протягом 1979 - 1992 рр., вдалось створити новий таврійський внутрішньопородний тип асканійських тонкорунних овець, генеалогічну структуру якого становлять чотири заводські лінії.
Тварини нового типу характеризуються міцною конституцією, достатньо крупною величиною, добре розвинутим кістяком. Їх середня жива маса 55,0 - 60,4 кг, настриг чистої вовни 3,3 - 3,85 кг, а вихід чистого волокна 51,1 - 56,3 %. Колір жиропоту в тварин цього типу білий, світлий, світло-кремовий та кремовий. Звивистість вовни - від малої до крупної, довжина її у маток 8 - 9, а баранів 10 - 12 см. Тварини більш раціонально і ефективніше використовують поживні речовини корму в вовноутворенні.
Асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною - це серйозне селекційне досягнення. Тварини, за висновком державної комісії, по комплексу господарсько-корисних та біологічних особливостей не мають аналогів у світовій і вітчизняній практиці. Тип затверджено у 1996 р., його автори - Л.К. Гребінь, П.І. Польська, Г.П.Калащук та інші.
Особливістю асканійського типу чорноголових овець є їх величина (середня жива маса баранів 122 - 136,8 кг, маток - 72 - 80 кг, ярок - 60 - 65 кг), а ще довгововновість (у баранів 16 - 18 см, маток - 13,7 - 14,4 см) при високих коефіцієнтах вовновості (60 - 82) і настригом у чистому волокні в середньому 4,5 - 5,3 кг (у баранів - плідників 7,6 - 8,12 кг, у маток - 4,0 - 4,82 кг). Вовна вирівняна, чітко звивиста і міцна (9,5 - 11,2 км розривної довжини), відзначається еластичністю, шовковистістю з люстровим блиском, характерним для кросбредної вовни зниженої тонини (у баранів 37,5, у маток - 35,2 - 37,9 мкм). Жиропіт світлих відтінків, співвідношення у ньому жиру та поту - 1 : 0,98. Рекордна жива маса баранів-плідників - 174 кг, маток - 132 кг, а настриг у чистому волокні - відповідно 11,1 та 8 кг. Тварини краще оплачують корми. Асканійські чорноголові вівці є державним генофондом і відповідають вимогам світового рівня [97, 76].
Отож, об'єктом наших досліджень служила вовна, зразки якої відбирали під час стрижки тварин при сприянні і за безпосередньою участю доктора с.-г. наук П.І. Польської, за що ми складаємо їй щиру подяку.
У таблиці 2.1 і 2.2 наведено експертно-зоотехнічний опис відібраних для біохімічних досліджень зразків вовни.
Таблиця 2.1
Характеристика вовни овець асканійської тонкорунної породи
№ п/пІндив. номер твариниСтать Довжина вовни, смЗона лока-лізації дефектуВираженість дефекту18187матка8,0при основі+26521матка8,8при основі+ +36107матка7,9при основі+ +48247матка9,0при основі+ +55221матка8,7при основі+6559матка8,1при основі+ -75785матка8,7при основі+85509матка8,0при основі+95479матка8,2при основі+1072069матка8,5при основі+116908матка8,0при основі+125457матка8,8при основі+Примітка: + + + - дуже сильно; + + - сильно; + - помірно; + - - слабо.
Як бачимо, досліджувані групи відрізнялись ступенем вираженості дефекту вовни, який був набагато вищим у чорноголових кросбредних овець.
Таблиця 2.2
Характеристика вовни асканійських чорноголових овець
№ п/пІндив. номер твариниСтать Настриг вовни,
кгДовжина вовни, смЗона лока-лізації де-фектуВираже- ність де-фекту1226/95матка6,516при основі+ +2652/96матка5,516при основі+ + +3695/95матка6,516при основі+4186/95матка7,218при основі+ +51189/91матка7,215при основі+ +61144/95матка7,013при основі+71473/1573/95матка7,614при основі+ +8590/96матка5,915при основі+ +91125/66матка7,118при основі+10955/96матка6,918при основі+
Для досліджень використовували нормальну та дефектну тонку і кросбредну вовну з різним ступенем вираженості