РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження особливостей розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу............................................................722.1. Визначення методики констатуючого експерименту.............72 2.2. Результати констатуючого експерименту..........................87 2.3. Формуючий експеримент..............................................117 2.4. Результати формуючого експерименту.............................159 Висновки до другого розділу.............................................170 ВИСНОВКИ..................................................................172 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................177 ДОДАТКИ.....................................................................197
ВСТУП
Сучасний етап розвитку суспільства відзначається підвищенням ролі людини в усіх сферах життєдіяльності. Тому діагностування і розвиток ряду якостей та властивостей особистості, що зумовлює ефективність її життєдіяльності та поведінки, дуже важливе. Адже основне завдання сучасної школи, визначене у Законах України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", у Національній доктрині розвитку освіти, полягає у всебічному розвитку кожної дитини як особистості і найбільшої цінності суспільства.
Сьогодні освіта розглядається як соціальний інститут, як одна із підструктур суспільства. І зміст її має відображати стан суспільства, перехід його від одного стану в інший. На сучасному етапі - це перехід від індустріального суспільства ХХ століття до постіндустріального або ж інформаційного ХХІ століття.
Відомо, що в структурі сучасної системи освіти важливого значення набувають такі види і форми навчання, основними завданнями яких є розвиток у школярів прагнення до постійного набування знань, умінь і навичок у різних видах діяльності. Зростає роль самоосвіти, коли учні усвідомлюють недостатність своїх знань та самостійно намагаються скоротити розрив між рівнем власних знань та розвитком нових досягнень науки.
Ще в кінці ХІХ століття П.Ф.Каптерєв зазначив, що суть освітнього процесу з внутрішнього боку полягає у саморозвитку організму; а передача важливих надбань культури та навчання старшим поколінням молодшому є тільки зовнішнім боком цього процесу, що закриває саму суть його [86, с.368].
На думку педагогів (Ю.К.Бабанський [15], В.А.Козаков [91], І.П.Підкасистий [162], Б.Ф.Райський, О.Я.Савченко [184], М.М.Скаткін [190] та ін.) ідеальним результатом навчання можна вважати досягнення такого рівня розвитку пізнавальної діяльності учнів, коли школярі набувають здатності до самостійного оволодіння знаннями, тобто вони оволодівають усіма компонентами раціонально організованої структури цієї діяльності, що характерно для самоосвіти.
У вирішенні цього важливого і складного завдання виключне значення має проблема розвитку у школярів спостережливості як необхідної особистісної якості, як уміння спостерігати довкілля, його аналізувати, вивчати та творити.
Актуальність цієї проблеми значно посилюється в умовах роботи сучасної початкової школи, яка має забезпечити досить високий рівень активності молодших школярів у самостійному здобуванні знань (зокрема шляхом спостережень) і практичному їх використанні. Адже відомо, що пізнання світу починається з відчуття та сприймання, а найбільш розвиненою формою довільного сприймання є спостереження [154, с.193]. Разом з тим, як свідчить практика навчання молодших школярів, спостереження в процесі вивчення природничого матеріалу не зайняло належного місця серед головних навчально-виховних завдань початкової школи. Слід зазначити, що цілий пласт досліджень присвячений вивченню особливостей прояву спостережливості у різноманітних видах діяльності: образотворчій [123; 208], акторській [53; 100; 101], юридичній [109], військовій [30; 66], письменницькій [17; 96].
У теоретичних працях відомих психологів і педагогів Б.Г.Ананьєва [4; 5; 6; 8], І.Д.Беха [22], О.О.Бодалева [28; 29], І.О.Зимньої [75], Н.В.Кузьміної [107; 108], Н.Д.Левітова [43; 117], Т.С.Мандрикіної [135], А.К.Маркової [138], О.І.Щербакова [223; 224] та ін. чітко сформульована сутність педагогічної спостережливості як здатності до адекватного відображення вчителем психічних станів та особистісного змісту іншої людини, що дає змогу встановити тенденції подальшого розвитку об'єкта спостереження.
Дитячій спостережливості присвячені нечисленні дослідження Б.Г.Ананьєва [5], А.І.Васильєвої [35], Н.І.Вєтрової [39], М.Д.Левітова [117] та ін. Проте вони здебільшого орієнтовані на дітей дошкільного віку, на розвиток і вдосконалення у них операційно-інтелектуальної складової спостережливості. Недостатньо розкритими залишились на сьогодні питання розвитку спостережливості дітей молодшого шкільного віку саме як якості особистості, що передбачає вплив на потребнісно-мотиваційну сферу школярів.
Актуальність означеної проблеми, недостатність її теоретичного і практичного опрацювання, існування педагогічних протиріч між потенційними можливостями молодших школярів у розвитку їхньої спостережливості і станом педагогічної практики, відсутністю методики цілеспямованого формування цієї якості особистості зумовили вибір теми дослідження "Розвиток спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема "Розвиток спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу" є складовою наукового напрямку університету імені М.Драгоманова "Теорія і технологія навчання і виховання в системі освіти", що затверджений Вченою радою університету (протокол №5 від 30.12.1999 р.). Тема дослідження узгоджена з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №4 від 23.05.2000 р.).
Об'єкт дослідження - процес формування у молодших школярів якостей особистості у навчальній діяльності.
Предмет дослідження - метод