РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ БІРЖОВОЇ
ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ
2.1. Аналіз правового регулювання біржової торгівлі в
Україні
Важливу роль у становленні і розвитку товарних бірж, як одного зі складових елементів оптового товарного ринку, грає державне регулювання. Відомо, що країни з розвинутою ринковою економікою велику увагу приділяють біржовим процесам як способу регулювання виробничої політики в економіці. На стадії становлення біржові інститути в Європі знаходилися під повним і жорстким контролем держави. Державні органи визначали й у процесі функціонування коректували практично всю діяльність товарних бірж і учасників біржових торгів. Державне регулювання в основному спрямовано на діяльність професійних посередників, працівників товарних бірж із метою створення надійних майнових і процесуальних гарантій для учасників біржових угод [162].
Держава здійснює найбільш помітний і значний вплив на діяльність товарних бірж. Використовуючи прямі і непрямі важелі втручання, держава створює і регулює економічні умови діяльності товарних бірж. Ці умови призначені, у тому числі, для захисту економічних інтересів держави та її національної економіки.
Державне регулювання біржової діяльності здійснюється в країнах з розвинутою ринковою економікою незалежно від того, які біржі там переважають - державні або приватні. В останньому випадку мова йде про регульоване самоврядування, що, наприклад, в Англії ще більш тверде, ніж державне в деяких країнах [64, с. 7].
На основі державного регулювання біржової торгівлі встановлюються "правила гри", обов'язкові для всіх суб'єктів, що беруть участь в економічному процесі як у сфері виробництва, так і в сфері обігу. Контроль за діяльністю бірж - один з аспектів керування економікою в цілому. Держава регулює взаємини між виробником і споживачем, захищаючи права споживачів, підтримує грошову систему, поліпшує розподіл ресурсів, обмежує роль монополій, заохочує конкуренцію, дає можливість розвиватися малим і середнім підприємствам. Завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити рівні права всіх учасників біржової торгівлі, стимулювати участь у ній, строго контролювати дотримання встановлених правил, вимог і положень, що регулюють біржову діяльність. Тому регулювання біржової діяльності з боку держави полягає [9, с. 26-27]:
у створенні єдиної правової основи для функціонування бірж;
у контролі за їх роботою з боку державних органів;
у ліцензуванні діяльності бірж і учасників біржової торгівлі;
у встановленні відповідної системи оподатковування.
Державне регулювання діяльності товарних бірж здійснюється за допомогою правових, економічних і соціальних мір. Розробка державою нормативних актів, положень, заходів, що безпосередньо впливають на діяльність суб'єктів біржової торгівлі, відноситься до прямого державного регулювання діяльності товарних бірж. У рамках прямого державного регулювання прийняття законів і документів законодавчого характеру є основним інструментом регулювання економічних умов діяльності товарних бірж [77, с. 75].
Становлення на початку 90-х років минулого сторіччя біржової торгівлі в Україні здійснювалося під час відсутності єдиного правового поля. Таке положення не могло не породити негативні прояви в діяльності товарних бірж. В Україні біржовий ринок дотепер слабко регулюється і підтримується державою. Ще в 1993 р. П. Вишневський і І. Сорока вказували на необхідність внесення істотних змін у взаємини біржових структур з державою "аж до розумного і зваженого більш жорстокого державного регулювання (регламентації) і саморегулювання діяльності бірж" [23, с. 7]. З тих пір мало що змінилося, як і раніше потрібно удосконалювання всієї системи державного регулювання біржовою діяльністю. Оскільки правове регулювання значно впливає на діяльність товарних бірж, то доцільним є проведення аналізу правового регулювання біржової торгівлі в Україні.
Передумови для широкого залучення в біржову торгівлю різних суб'єктів, що хазяюють, в Україні створені Законами України "Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" [45, 47, 46, 48]. Підприємства одержали економічну самостійність, засновану на різноманітті форм власності. Найбільшою мірою ця самостійність забезпечується правом приватної і колективної власності на майно. У 2002 р. із загального числа промислових підприємств уже більш 93 % складали підприємства, засновані на приватній (27,2 %) і колективній (66,0 %) формах власності [144, с. 97]. Підприємства, що одержали право використовувати своє майно для підприємницької діяльності, стали потенційними учасниками біржової торгівлі.
Основним документом, що регламентує діяльність товарних бірж в Україні, є Закон "Про товарну біржу", що був прийнятий у 1991 році [49]. Цей Закон відповідно до його преамбули був покликаний визначити правові умови створення і діяльності товарних бірж. Розглянемо найбільш важливі положення цього Закону, що донині залишається основним документом, який регламентує діяльність товарних бірж.
Законом України "Про товарну біржу" зазначена мета діяльності товарної біржі і встановлений неприбутковий характер цієї діяльності, визначені права й обов'язки членів біржі, а також сформульовані принципові основи керування нею.
Стаття 5 Закону України "Про товарну біржу" говорить, що засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті. Ця міра спрямована на демонополізацію біржової торгівлі. Подібна заборона існує в Росії і США. Порядок прийому до членів біржі встановлюється біржею самостійно, що знаходить висвітлення в її Статуті. Законом не передбачений особливий, відмінний від інших видів підприємств і організацій порядок реєстрації бірж. Це було і є дотепер одним з негативних моментів, з яким зв'язаний кількісний (але не якісний) ріст бірж.
Законодавчо не пе