РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ ВІД
УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ
2.1. Напрямки вдосконалення методичних підходів в системі
управління оборотними коштами
Першочергове завдання будь-якого промислового підприємства – отримання
економічного ефекту від його діяльності. Основними складовими економічного
ефекту діяльності підприємства є:
- ефект від модернізації і технічного переозброєння основних засобів;
- ефект від виробництва і реалізації продукції;
- ефект від підвищення продуктивності праці і кваліфікації працівників.
На підприємствах гірничорудної галузі, враховуючи їх фондомісткість, а також
матеріало- і енергоємність, найбільшу питому вагу становлять перші два
різновиди економічного ефекту. Потрібно зазначити, що проблеми оцінки
ефективності використання основних засобів на гірничорудних підприємствах
досить детально розглянуті в спеціальній економічній літературі
[42,129,160,161,177]. При цьому питанням визначення ефекту від виробництва в
даній галузі приділяється недостатньо уваги. Тим часом, в період трансформації
вітчизняної економіки особливо чітко проявилися резерви, пов’язані саме зі
збільшенням ефекту від виробництва. Проблеми оцінки ефекту від виробництва
тісно пов'язані з темою даного дисертаційного дослідження, оскільки ефект від
виробництва може бути отриманий тільки за рахунок збалансованої політики
управління оборотними коштами. Необхідно обґрунтувати принципи оцінки
економічного ефекту від виробництва, дослідити основні його складові і
розробити методику їх визначення.
Розглянемо проблеми, пов'язані з оцінкою ефекту двох основних складових
оборотних коштів – матеріальних ресурсів і готової продукції. В умовах
витратної радянської економіки найбільш поширеним методом нормування запасів
був метод, заснований на показнику одноденного витрачання матеріальних
ресурсів. Як відмічалося в розділі 1, суть даного методу полягає у визначенні
потреби на основі кількості матеріальних ресурсів, яку потрібно витратити.
Вказаний метод є загальноприйнятим також і в сучасній вітчизняній теорії
економіки підприємств, в т.ч. в роботах С.Ф.Покропівного [124], М.І.Баканова
[7], А.І.Ковальова [103], а також Типовому порядку, розробленому Мінфіном та
Мінекономіки [157]. При цьому на етапі нормування запасів найчастіше
вирішується проблема усунення понаднормативних запасів.
Підчас переходу до ринкової економіки на перше місце виходить проблема
обмеженості і дефіциту ресурсів, як матеріальних, так і фінансових. У цьому
випадку наднормативні надлишки запасів утворюються лише внаслідок падіння
обсягів виробництва або переходу на виробництво інших видів продукції. Це
пов'язано з тим, що в умовах переходу до ринкових відносин продукція багатьох і
особливо великих підприємств виявилася незатребуваною. При цьому, як
відмічається в роботі [142], падіння обсягів виробництва на великих
підприємствах приводить до зростання питомих витрат, пов'язаних з псуванням
раніше закуплених запасів, витратами на їх зберігання, витратами на ремонт і
утримання обладнання, зайвою витратою електроенергії через неповне завантаження
агрегатів. Велика кількість підприємств, що працювали під держзамовлення,
вимушені були перейти на виробництво принципово нових видів продукції. Тому, в
рамках даного дослідження, необхідно переглянути і відкоригувати старі
нормативи оборотних коштів, а також розробити нові, тісно взаємопов'язані з
ринковими умовами господарювання.
На рис.2.1 наведена динамика та структура оборотних коштів
гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК) Кривбасу. Як видно з рис.2.1, найбільшу
питому вагу в структурі оборотних коштів по усіх ГЗК складають дебіторська
заборгованість та виробничі запаси, причому таке співвідношення зберігається у
динамиці за 2001-2003рр. Так, на 1.01.04р. по ВАТ “Північний ГЗК” дебіторська
заборгованість складає більш 70% усіх оборотних коштів, по ВАТ “Південний ГЗК”
– 36%, по ВАТ “Інгулецький ГЗК”–57%, а по ВАТ “Центральний ГЗК”–39%.
Рис.2.1. Структура оборотних коштів гірничозбагачувальних підприємств Кривбасу
за 2001-2003рр.
Таким чином, значна частина продукції, відвантаженої покупцям, залишається
неоплаченою. Даний факт обов’язково необхідно враховувати при оцінці ефекту від
управління оборотними коштами. У структурі дебіторської заборгованості значну
частину складає заборгованість по виданих авансах. Особливо це стосується ВАТ
“Південний ГЗК”. Підприємство несе значні збитки, тому що недоотримує проценти
по банківському депозиту за період погашення авансів. Суттєві залишки
виробничих запасів на складах усіх ГЗК свідчать про відсутність нормування та
оперативного управління матеріальними ресурсами, які мають надмірну величину, в
якій заморожений значний обсяг оборотних коштів.
Позитивним моментом для усіх ГЗК є несуттєва величина нереалізованих залишків
готової продукції, а також відсутність залишків грошових коштів, які своєчасно
використовуються для придбання матеріальних ресурсів і підприємство не несе
втрат від інфляції.
У ринковій економіці, на відміну від планової, не вся продукція підприємства
може бути повністю реалізована або реалізована, однак грошові кошти за неї ще
не отримані, тобто витрачання матеріальних ресурсів у виробництві та вироблення
продукції ще не означає отримання реального прибутку. Вказані фактори
враховуються у сучасній вітчизняній теорії економіки підприємств, в т.ч. в
роботах С.Ф.Покропівного [124], А.І.Ковальова [103], але на етапі аналізу
реалізації готової продукції, а не етапі нормування запасів. З урахуванням
вимог логістичного
- Київ+380960830922