Розділ 2
Проблеми оптимізації господарського механізму в сфері послуг у трансформаційній
економіці
2.1. Економічний механізм сфери послуг у ринковому господарстві
Ринкова економіка – являє собою форму організації господарства, при якій
індивідуальні виробники і споживачі взаємодіють за допомогою ринку [117, с.12].
Відомо, що умовами виникнення ринкового господарства є суспільний поділ праці і
формування відносин приватної власності. С розвитком суспільного поділу праці
посилюється спеціалізація виробників з вироблення окремих продуктів чи надання
послуг, отже, між виробниками і споживачами життєвих благ виникають відносини
обміну. Відносна виробнича самостійність закріплюється економічно. На основі
власності на засоби виробництва виробники стають власниками товарів і послуг;
за допомогою товарного обміну відшкодовують витрати на їхнє виробництво й
отримують прибуток. Тим самим вони реалізують свій економічний інтерес як
власників результатів виробництва [38].
Ринкова економіка являє собою складну систему економічних взаємин суб'єктів
господарювання в матеріальному виробництві і сфері послуг, заснованих на їх
відносній виробничій і економічної відособленості, на рівноправності усіх форм
власності, на вільному ціноутворенні і конкуренції, на реальній взаємодії
економічних законів ринку: закону вартості, конкуренції, попиту та пропозиції
тощо.
Ринкове господарство обумовлює становлення і розвиток системи економічних
відносин у сфері послуг. Досягається це за допомогою ринку.
Метою даного розділу роботи є дослідження системи економічних відносин у сфері
послуг, що змінюється під впливом ринкової трансформації економіки України.
Справа в тім, що з перетворенням у товари не тільки засобів виробництва, але і
робочої сили, ринок здобуває загальний характер, стає найважливішою умовою
суспільного відтворення. З його допомогою:
по-перше, здійснюється обмін між виробниками і покупцями товарів і послуг,
виробництво підкоряється задоволенню конкретних потреб споживачів;
по-друге, виробники економічно змушені працювати більш ефективно, підвищувати
якість, знижувати витрати виробництва і реалізації, упроваджувати більш
прогресивні технології й організацію праці, щоб у кінцевому рахунку отримати
додатковий доход, примножити прибуток.
Держава здійснює регулювання економіки з метою усунення монополістичних
тенденцій, негативного впливу з боку ринка на стан незахищених верств населення
та навколишнє середовище, створення правових, фінансових та соціальних
передумов ефективного функціонування ринкової економіки. При цьому відносини
між окремими товаровиробниками, які здійснюють обмін результатів своєї праці у
вигляді речей чи послуг, доповнюються змістовним, планомірним визначенням
кількісних пропорцій при розподілі трудових ресурсів, фінансових коштів та
засобів виробництва між різними підприємствами та установами матеріального
виробництва та сфери послуг, галузями та всередині галузі, окремими регіонами,
а також при розподілі кінцевого продукту між різними групами населення, видами
діяльності та рівнями виробництва.
Слід зазначити, що за допомогою державного планування (нормування) на
мікрорівні визначаються пропорції ресурсів для виробництва товарів та надання
послуг, розподіляється отриманий доход. На макрорівні – реалізується економічна
роль держави в забезпеченні назрілих структурних зрушень, формуванні ресурсів
соціально-культурної сфери, регулюванні пропорцій і перерозподілу доходів в
інтересах тих прошарків населення, які не в змозі самостійно забезпечувати своє
існування (діти, багатодітні родини, пенсіонери і т.д.), на захист
навколишнього середовища, а також з метою задоволення загальнодержавних потреб
в області оборони, управління, міжнародних відносин.
Розвиток ринку не тільки усередині народного господарства України, але й
зовнішніх ринкових відносин неминуче розширює сферу дії цих економічних
відносин, призводить до необхідності передбачення майбутнього в суспільному
виробництві і наслідків впливу ринкової економіки на соціально-економічні
процеси в матеріальному виробництві і сфері послуг. На наш погляд, на основі
прогнозування в сфері послуг повинно здійснюватися:
по-перше, передбачення тенденцій розвитку суспільного виробництва на різних
його рівнях, виходячи з дослідження закономірностей і факторів (внутрішніх і
зовнішніх), його динаміки. При цьому варто враховувати нерівномірність,
циклічність розвитку, як матеріального виробництва, так і сфери послуг, окремих
її галузей;
по-друге, виявлення і вибір оптимального з альтернативних шляхів впливу на
майбутній розвиток економічних відносин сфери послуг, виходячи з цілей і задач
соціально-економічної, науково-технічної й екологічної політики, обґрунтування
на цій основі планів і програм розвитку галузей і регіонів, бізнес-планів
окремих установ сфери послуг;
по-третє, прогнозна оцінка коливань ринкової кон'юнктури і
соціально-економічних наслідків запропонованих ринкових, програмних рішень,
своєчасне їхнє коректування при істотній зміні стану ринку, структури попиту на
послуги окремих галузей.
Щоб ефективно впливати на процеси, які відбуваються в сфері послуг і пов’язані
з розвитком ринкових відносин необхідно поєднати обґрунтований вибір стратегії
і гнучку тактику її реалізації.
Стратегія – загальний план розміщення і співвідношення сил. Вона дозволяє
обґрунтовано вибрати основні цілі і напрямки розвитку підприємства та установ
сфери послуг, окремих її галузей для досягнення цих цілей, виходячи з загальних
закономірностей, тенденцій і факторів розвитку на перспективний період.
Тактика являє собою засоби, прийоми, способи досягнення мети. Вона допо
- Київ+380960830922