РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Для більш повного вивчення впливу заходів збирального комплексу (строків та способів збирання) на продуктивність озимого ріпака в 2000 - 2004 роках нами були проведені польові досліди, які щорічно закладали на дослідному полі учбово-дослідного господарства ім. А.В. Трофімова Одеського державного аграрного університету.
2.1. Грунтово-кліматична характеристика умов зони проведення досліджень
Територія учбово-дослідного господарства, де проводились досліди, знаходиться в Ізмаїльсько-Одеському (південно-західному) агрогрунтовому районі південної степової агрокліматичної зони України.
Ряд дослідників південний Степ за грунтово-ботанічним відношенням чітко розділяють на дві самостійні підзони: підзону південного Степу з чорноземами південними і підзону сухого Степу з темно-каштановими і каштановими ґрунтами [92, 93].
Ґрунтовий покрив підзони південних степів добре описаний в роботах ряду вчених [93-96].
Землі господарства розміщені на еродованому водороздільному плато, яке в свою чергу, розміщене між прибережно-чорноморським сухим лиманом і балочно-річною системою річки Барабой і представлена широкохвилястим та водно-ерозійним типом рельєфу.
Ґрунтові води знаходяться на глибині від 5 до 20 метрів між лесоподібними відкладами і підстилаючими їх глинами. Вони не мають зв'язку з поверхнею і не впливають на формування ґрунтового покриву.
Дослідне поле Одеського державного аграрного університету розташоване на вирівняній ділянці рівнинного плато з незначним схилом на південь. Найменше віддалення від лісосмуг - 600 метрів.
Ґрунтотворні породи - важкосуглинисті, карбонатні, неоглеєні, незасолені леси. Ґрунт - чорнозем південний. Морфобіологічна характеристика описана згідно ґрунтового розрізу, який було закладено восени 1969 року в шостому полі дослідної стаціонарної сівозміни.
Горизонт Н, 0 - 34 см. Перегнійно-акумулятивний горизонт, свіжий, темнувато-сірий до глибини 20 - 25 см, орний, дрібно-зернисто-пилоподібний, пористий, важкосуглинистий з наявністю великої кількості коренів і червоточин. Перехід в наступний горизонт - поступовий.
Горизонт Нр/к, 34 - 65 см. Перехідний горизонт. Темно-сірий, але з менш інтенсивним забарвленням ніж гумусовий горизонт, в нижній частині з явним бурим відтінком, крупнозернистий, часто грудкувато-зернистий з домішками дрібних гостроребристих часток, слабко ущільнений. Перехід в наступний горизонт різкий.
Горизонт Р/к, від 65 см і глибше. Материнська порода, палево-бурий лес, верхня частина якого деколи перекрита червоточинами. З 75 - 95 см чітко виражені карбонати у вигляді густої білоглазки, а з 300 - 350 см кристалічний гіпс.
За механічним складом та фізичними властивостями грунт дослідної ділянки характеризується відносною однорідністю, який можна віднести до мулувато-крупнопилуватих важких суглинків (табл. 2.1).
Реакція ґрунтового розчину нейтральна (рН біля 7,0). Вміст гумусу в шарі 0 - 20 см складає 3,54 %. Із збільшенням глибини величина цього показника поступово зменшується: на глибині 50 - 60 см - 2,26, а на 100 - 120 0,5 % від маси абсолютно сухої наважки грунту.
Валовий запас поживних речовин в метровому шарі грунту достатньо високий: азоту - 100-150 тонн на гектар, фосфору - біля 150 тонн і калію - біля 300 тонн.
За вмістом рухомих поживних речовин грунти дослідної ділянки відносяться до середньо забезпечених, що вказує на необхідність внесення добрив або мобілізації родючості грунту шляхом відповідних агротехнічних заходів для досягнення високих врожаїв сільськогосподарських культур.
Таблиця 2.1
Механічний склад і фізичні властивості ґрунту дослідної ділянки (ґрунти учгоспу ім. Трофімова, 1990)
Шар
ґрунту, см
Вміст фракцій, % на
абсолютно сухий ґрунт
Щільність
ґрунту,
г/см3
Вологість
стійкого
в'янення (ВСВ)1-0,25
мм0,05-0,001
мм0,001
мм
мм
0-109,464,426,21,157,7910-204,366,928,81,218,01020-304,068,028,01,299,01230-406,463,130,51,328,91240-607,962,130,01,3510,01460-807,963,029,11,4111,11680-1008,062,030,01,5310,416
Територія учбово-дослідного господарства ім. А.Ф. Трофімова розміщена в центральному, теплому, недостатньо-зволоженому агрокліматичному районі степу Одеської області.
Характерним для цієї зони є клімат помірно-континентального типу з чітко вираженим посушливим періодом. Він характеризується високими літніми температурами, що зближує його з континентальним, та з іншого боку, - м'якою зимою завдяки безпосередній близькості Чорного моря.
Кліматичні умови Південного Степу висвітлені у багатьох метеорологічних і кліматичних довідниках областей України, а також у роботах багатьох науковців [97-105].
Ця зона характеризується високою теплозабезпеченістю рослин. Біля 80 -85% сонячної енергії, яка засвоюється земною поверхнею протягом року, припадає на весну і літо. Сума активних температур вище +10°С знаходиться в межах 3200-3400 °С. Середньо-багаторічні дані щодо кількості опадів та середньомісячної температури наводяться в таблиці 2.2.
Зима коротка з частими відлигами, які змінюються хвилями холодів. Зимові потепління негативно впливають на перезимівлю озимих культур, так як вони призводять до знищення снігового покриву і, часто-густо, посівів вегетуючих рослин.
Весна починається рано, перехід температур через +5°С припадає на другу-третю декаду березня.
В кінці квітня температура повітря різко підвищується. Літо жарке і тривале. Період з найбільш високою температурою триває 4-5 місяців, починаючи з травня і закінчуючи вереснем, з максимально середньомісячною температурою повітря в липні - 22,5°С. Річний максимум температури повітря буває 37°С, тривалість безморозного періоду складає 200 днів на рік.
Переважаючими повітряними течіями являються північні, північно-східні і північно-західні. Протягом зими переважають вітри північного і північно-східного, а літом - південного і півде