Ви є тут

Інноваційний розвиток підприємства на стадії науково-технічної підготовки виробництва

Автор: 
Сай Леся Петрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001866
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА В ПРОЦЕСІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ
ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА
2.1. Особливості та аналізування інноваційного розвитку підприємства у процесі
науково-технічної підготовки виробництва
Інноваційний процес як економічна категорія постійно привертає увагу вчених і
практиків. Незважаючи на те, що зміст цього процесу визначений доволі давно
[189], кожен з дослідників розглядає його з позицій власного дослідження.
Прикладом цього є таке визначення: “Сутність інноваційного процесу полягає у
господарському обігу об’єкта прав інтелектуальної власності з метою його
комерціалізації або досягнення соціально-економічного ефекту” [12]. Звичайно,
сучасна економічна ситуація суттєво відрізняється від тієї, що існувала у
першій половині 20-го століття. Саме тому виникає потреба у вивченні впливу
новітніх факторів інноваційного розвитку. Окрім певного періодичного коливання
кон’юнктури ринку, необхідності врахування суто ринкових особливостей поведінки
економіки, виникають нові явища, що зумовлюють зміну характеру коливань.
Один з перших дослідників інноваційних процесів Й. Шумпетер розглядав
нововведення як можливість прискореного подолання економічних спадів через
активізацію радикальних технологічних нововведень [189]. Він уявляв мету
інновації як підвищення віддачі на вкладені ресурси. Інновація розглядалася ним
радше як економічне і соціальне поняття, ніж технічне. Динамічна теорія
розвитку Й. Шумпетера ґрунтується на постійних коливаннях кон’юнктури, які він
розглядав як нові комбінації факторів виробництва:
1) виготовлення нового продукту або відомого продукту в новій якості;
2) впровадження нового, ще не відомого у певній галузі, методу виробництва;
3) освоєння нового ринку збуту;
4) отримання нового джерела сировини;
5) проведення реорганізації.
При різній сутності цих ознак спільним для них є елемент новизни, який
Й. Шумпетер вважав вирішальним критерієм при визначенні інновацій. З його точки
зору, інновація - це виробнича функція, що зумовлює кількісні зміни продукту з
урахуванням змін в усій сукупності діючих на нього чинників, тобто така
функція, що приходить на зміну існуючій [189].
За характером виконання робіт інноваційний процес поділяють на етапи, які
включають у себе [47; 85; 89; 124; 162; 165]:
1) проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень,
науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Ці роботи
спрямовані на отримання результатів у вигляді науково-технічної розробки,
новітньої або вдосконаленої технології та інших об’єктів прав інтелектуальної
власності, придатних до створення інноваційної продукції;
2) трансфер об'єкта прав інтелектуальної власності у сферу виробництва з метою
освоєння випуску інноваційної продукції або впровадження новітніх технологій
(інновація-продукт або інновація-процес);
3) комерційне просування інноваційної продукції у сферу споживання для
отримання прибутку або соціально-економічного ефекту.
Досвід ЗАТ ”Львівський автобусний завод”, ЗАТ ”Автонавантажувач”, ЗАТ
„Дрогобицький долотний завод” та інших показує, що кожний із зазначених етапів
інноваційного процесу включає в себе низку багатопланових заходів
суспільно-виробничого, правового характеру, а також має відповідне ресурсне
забезпечення: кваліфікований персонал, інформаційні, фінансово-кредитні та
матеріально-технічні ресурси.
У динаміці інноваційний процес можна представити переліком стадій та етапів, що
відображають трансфер нововведень у матеріальне виробництво: від зародження і
проведення фундаментальних досліджень, проектно-конструкторських розробок,
створення дослідних зразків, їх випробування у лабораторіях до серійного чи
масового виробництва новинок, їх реалізації і обслуговування [171].
У складі інноваційного процесу розглядають дві стадії: розробку та
комерціалізацію. Це пояснюється тим, що інноваційний процес не закінчується
появою на ринку новинок, а продовжується і після впровадження, оскільки
нововведення під час поширення постійно вдосконалюється, що дає змогу розширити
ринки його збуту. Починається інноваційний процес з фундаментальних досліджень
суто теоретичного характеру, в результаті яких отримують нові наукові знання,
що відображаються у наукових відкриттях.
Саме фундаментальне дослідження, в результаті якого відбувається генерація
нових ідей, є основою інноваційного процесу. Проте такі дослідження
характеризуються високим рівнем ризику, адже лише 5% з них дають позитивні
результати.
Враховуючи зазначене, слід зауважити, що в умовах ринкової економіки займатися
такими дослідженнями можуть лише потужні науково-дослідні інститути та вищі
навчальні заклади, робота яких фінансується, як правило, за рахунок коштів
Державного бюджету.
На базі отриманих результатів з фундаментальних досліджень здійснюються
дослідження прикладного характеру. Так, у ЗАТ ”Автонавантажувач” прикладні
дослідження передбачають виконання робіт, пов’язаних з пошуком шляхів
практичного застосування наукових відкриттів, результати яких оформляють як
винаходи. Наступним етапом на шляху реалізації інновацій є науково-дослідні
розробки. Вони спрямовані на створення певного виду виробів, технологічних
процесів, на перевірку принципово нових технічних рішень у лабораторних умовах
на експериментальних зразках. Цим видом діяльності, тобто науково-дослідними
розробками прикладного характеру, можуть займатися галузеві науково-дослідні
інститути та проектні і конструкторсько-технологічні організації, адже ризик
тут є значно меншим і 85 - 90% цих робіт завершують успішно [171].
Практика діяльності таких підп