РОЗДІЛ 2
Основні методи та методика дослідження архітектури громадських просторів
В дисертаційному дослідженні використано традиційні загальнонаукові методи
камеральних та натурних досліджень: опитування, порівняльний, морфологічний,
структурний, статистичний, графоаналітичний аналізи, а також спеціально
розроблені методики аналізу та синтезу зібраних матеріалів, комплексних
об’ємно-планувального та композиційно-стилістичного аналізів, створення
багаторівневої типологічної класифікації.
2.1. Методи дослідження архітектури громадських просторів житлових будинків в
сучасній архітектурній практиці.
При виборі методів дослідження архітектури громадських просторів в структурі
житлових будинків Львова було проведено попередній аналіз методик застосованих
у дослідженнях окремих пам’яток України та забудови міст Центральної та
Західної Європи. Розглянуто праці присвячені проблемам дослідження архітектури,
архітектурно-будівельних систем [1, 11, 12, 133], методам проектного аналізу
[129], методології реставраційно-реконструкційного процесу [157, 193],
проблемам і методам модернізації житлової забудови [31]. Опрацьовано
дослідження, які присвячені методологічним основам збереження архітектурних
комплексів [14].
Методи аналізу історико-архівних, бібліографічних та літературних джерел широко
застосовані у працях, присвячених історії міст, зокрема Львова.
В дослідженнях окремих пам’яток найчастіше використовують комплексні методи,
які включають історико-архівний аналіз, натурні обстеження, графоаналітичний,
типологічний, функціонально-структурний, стилістичний, композиційний та
порівняльний аналізи [179, 216]. Дослідження споруд, виділених в окремий вид,
наприклад пасажів, ґрунтуються на методах типологічної класифікації [313]. В
реставраційних дослідженнях широко застосовують метод аналогів.
Розробляючи методику, автор спирався, як на традиції класичних досліджень
архітектури, так і на досягнення сучасних дослідників архітектурної спадщини –
В. Абизова, В. Мироненка, В.Ніколаєнка, В. Проскурякова та ін.
Опрацьовано праці І. Кісєльова, який займався принципами організації
інтер’єрного простору, проблемами об’єктивної оцінки пам’яток історії і
культури, методологією створення і вдосконалення датувальних шкал, методикою
реставрації та консервації архітектурних об’єктів. Для збору матеріалу він
пропонує єдину уніфіковану методику фіксації інформації про досліджуваний
об’єкт у спеціально розробленій формі, яка є паспортом деталі [157].
Розглянуто методичні підходи суміжних наук, які використовують в архітектурних
дослідженнях – системний мистецтвознавчий аналіз для виявлення основних
принципів і закономірностей архітектури громадських просторів. Який передбачає
дослідження сукупності творів, створених в період рубежу ХІХ – ХХ ст., їх
класифікацію.
2.2. Методика, використана в дисертаційному дослідженні.
Методика дисертаційного дослідження базується на використанні традиційних
загальнонаукових методів, комплексних методів архітектурного аналізу та
спеціально розроблених автором, відповідно до поставлених у дисертації
завдань.
На першому етапі дисертаційного дослідження, який включає в себе загальне
ознайомлення з проблемою та збір фактів, використано метод камеральних та
натурних досліджень.
Камеральні дослідження. Метод історико-архівних досліджень, зокрема аналіз
архівних справ, використовувався з метою визначення:
дати побудови будинків, авторів проекту;
фірм-виробників вітрин та архітектурних елементів;
призначення приміщень;
первісної планувальної, конструктивної, композиційної структури та виявлення
змін в архітектурі громадських просторів в структурі житлових будинків.
Використано матеріали архівних і музейних фондів: ДАЛО (Державний архів
Львівської області), Музеї архітектури Вроцлава та Відня. На основі методики
порівняльного аналізу (табл.2.1, рис. 2.1 – 2.2) архівних матеріалів та
фіксацій сучасного стану об’єктів є можливість виявлення відмінностей проектних
рішень від реалізацій. Наприклад, декор вхідних приміщень будинку по вул.
Франка, 124 (1906 р., арх. Л. Рамулт) [115, арк. 6] відрізняється від
запроектованого, але відповідає кресленням будинку по вул. Франка, 126 (1906
р., арх. Л. Рамулт) [116, арк. 6]. Фотофіксації початку ХХ ст. та порівняння із
сучасним станом вестибюлів і сходових кліток житлових будинків дозволили
визначити відсоток втрат автентичних елементів (світильники, ручки, вітражі) та
характер пофарбування, розписів при їх наявності (Львів, вул. Краківська, 36
[335, с.35]; Відень, Brahmsplatz, 7; Відень, Gumpendorferstrasse, 72)
(табл.2.1, рис. 2.3).
Натурні дослідження включали в себе:
1. Візуальний суб’єктивний метод. Охоплено більше 1000 споруд Львова, включаючи
будівлі споруджені до сер. ХІХ ст., для визначення передумов розвитку об’єктів
досліджуваного періоду. Обстежені житлові будинки українських (Київ,
Івано-Франківськ, Чернівці, Жовква та ін.) і закордонних міст (Краків,
Перемишль, Вроцлав, Будапешт, Відень, Москва) для визначення спільних та
відмінних рис у проектуванні громадських просторів житлових будинків. Опис
об’єктів проведений для попередньої фіксації, отриманих в результаті
візуального огляду, матеріалів і висновків, з подальшою їх систематизацією у
таблиці (Додаток В, табл. В.1).
2. Інструментальний метод. Виконання графічної фіксації стану об’єктів, за
допомогою схематичних та архітектурних обмірів, зарисовок. Для виявлення
існуючих стінових розписів і первісної колористики у вхідних
приміщеннях було проведено фрагментарні художньо-живописні зондажі, з
поступовим розкриттям шарів пофарбуванн
- Київ+380960830922