РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВПЛИВУ КОНКУРЕНТНОГО ОТОЧЕННЯ НА
РИНКОВУ ПОЗИЦІЮ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Фактори зовнішнього середовища, що впливають на конкурентну
позицію підприємства
Формування сталої конкурентної позиції здійснюється підприємством на основі
аналізу факторів, що характеризують його стан, з урахуванням напрямків
діяльності, а також характеру конкурентної стратегії, що реалізується.
Умовно фактори можна поділити на дві групи. До першої відносять фактори
зовнішнього середовища. До другої групи належать фактори внутрішнього
середовища. Фактори зовнішнього та внутрішнього середовища знаходяться в
постійній взаємодії та взаємозв'язку.
З переходом до нових умов господарювання, які характеризуються підвищеною
динамічністю й невизначеністю умов функціонування підприємства, в Україні
виникло ряд проблем, вирішення яких неможливо на базі попередніх підходів і
методів. У досить складній економічній ситуації виявилося, що підприємства не
можуть гнучко реагувати на зовнішні зміни й ефективно адаптуватися до них.
Маючи достатній виробничий потенціал, більшість підприємств не мають можливості
не тільки втримувати свої конкурентні позиції на сформованому ринку продукції й
послуг, але взагалі змушені вирішувати проблему свого подальшого існування. Це
й викликає необхідність детального вивчення структури зовнішнього середовища
підприємства, а також проведення аналізу тенденцій зміни факторів цього
середовища, що впливають на конкурентну позицію й рівень конкурентоспроможності
підприємства.
Підприємство в цілому залежить від таких факторів зовнішнього середовища, як
ресурси, споживачі, конкуренти, постачальники, законодавство, соціальні,
культурні, політичні й ін. фактори. Вони впливають на всі процеси, які
відбуваються у внутрішньому середовищі підприємства, у тому числі, й на вибір
стратегії. Всі вони діють одночасно й різноспрямованно, підсилюючи або
послабляючи сукупний результуючий вплив.
Поняття «зовнішнє середовище» (environment) увійшло до складу об'єктів
дослідження в 60-70 роках XX століття разом із концепцією стратегічного
управління, його відокремлення від оперативного [92]. Поряд із принципом
розгляду підприємства як системи це було одним з найважливіших внесків
системного підходу в науку про управління. Склався цілий напрямок
(інвайронментальный підхід), що намагався вивести основні властивості
підприємства з логіки його взаємодії із зовнішнім середовищем і властивостей
самого середовища [24].
М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі у своїх дослідженнях відзначають, що «перша
проблема, з якою зіштовхується керівник, який бажає виходити із принципу
відкритих систем, – визначення зовнішнього середовища» [106]. На їх думку,
«зовнішнє середовище – це всі умови й фактори, які виникають у навколишньому
середовищі організації, незалежно від діяльності конкретної організації, але
які впливають і можуть вплинути на її функціонування й тому вимагають прийняття
управлінських рішень» [106].
На підприємство впливає безліч факторів. Тому при формуванні відносин із
зовнішнім середовищем керівництво підприємства має вирішити питання про межі
підприємства, тобто визначити, які фактори підконтрольні, а які залишаються по
межами його впливу. Чітке розуміння співвідношення понять «зовнішнє середовище»
і «межа підприємства» дозволить виділити найбільш важливі фактори середовища,
які можуть найбільше впливати на діяльність підприємства [113; 114]. Постійний
моніторинг цих факторів становить основу для прийняття своєчасних управлінських
рішень стосовно того або іншого впливу зовнішнього середовища.
Так, К. Боумен [22] формулює визначення, характеризуючи зовнішнє середовище
підприємства як «сукупність факторів, умов, сил і суб'єктів, що впливають на
ситуацію в галузі ззовні, не приналежні даній галузі». У сучасній економічній
літературі [9; 33; 91; 92; 118] зовнішнє середовище підприємства розглядається
як складна багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під
впливом власних (специфічних) факторів і по-різному (залежно від сили й
напрямку) впливають на діяльність підприємства.
Відмінність у визначенні характеристик зовнішнього середовища в минулому і
зараз полягає в поданні зовнішнього середовища як якоїсь системи, що впливає на
внутрішнє середовище організації, а також на елементи самого зовнішнього
середовища, її складові. Тому й виникла необхідність у розширенні переліку
характеристик зовнішнього середовища, що відображають її як відкриту,
динамічну, з різним (для кожного зовнішнього середовища) рівнем
цілеспрямованого управління систему.
Узагальнюючи наведені визначення, необхідно відзначити, що багато авторів під
зовнішнім середовищем розуміють частину навколишнього світу, тобто те, що
перебуває за межами підприємства (елементи, умови, фактори), існує незалежно
від його діяльності, але істотно впливає на нього; підприємству ж при цьому
приділяється пасивна роль, тому що не враховується зворотний зв'язок – вплив
діяльності підприємства на оточення [131].
В економічній літературі існують різні підходи до опису структури зовнішнього
середовища (табл. 2.1.) [97; 106; 137; 138; 159; 167].
Таблиця 2.1
Коротка характеристика моделей зовнішнього середовища
підприємства.
Назва моделі
Джерело
Характеристика
Модель галузевої структури (модель
М. Портера)
134; 159; 206
Зовнішнє середовище ототожнюється з галуззю (галузями), в якій діє підприємство
Продовження табл. 2.1
Назва моделі
Джерело
Характеристика
Модель пізнавальних систем (прийняття рішень)
134; 159; 206
Прийняття рішень про стан і зміни зовнішнього середовища здійснюється на основі
досвіду (знання причин змін сере
- Київ+380960830922