Розділ 2. Організаційні та економічні інструменти управління сучасним підприємством як суб'єктом природокористування
2.1. Критерії та показники оцінки сучасного підприємства як суб'єкту природокористування
Сучасні організаційно-методичні основи діагностики в сфері виробництва базуються на системній еколого-економічній оцінці ефективного природокористування і можуть успішно використовуватися підприємствами харчової промисловості.
Довгострокова дискусія про критерії і показники ефективності громадського виробництва дозволила багатьом економістам визначитися з цього питання [1, 3, 54, 86, 142]. Признано вважати вірною позицію тих економістів, які формулюють критерій раціонального природокористування з точки зору народногосподарської ефективності виробництва. Це дає можливість органічно з'єднати критерій з принципами раціонального природокористування. Критерій економічної ефективності природокористування можна сформулювати як мінімум витрат на кожну одиницю результату, або максимум результату з кожної одиниці затрат на сучасному етапі розвитку громадського виробництва.
Якщо критерій являється мірилом оцінки, то показник представляє собою кількісну визначеність і чисельну його характеристику. Загально відомо, що основою конструювання кількісної визначеності економічної ефективності виробництва є якісна сутність, тобто критерій. З урахуванням цього показник повинен відображати співвідношення результатів з витратами або навпаки.
Не викликає сумніву і те, що яким би не був достовірний і точним узагальнюючий показник ефективності виробництва його використання завжди буде недостатнім для вивчення динаміки цього економічного явища і проведення економічного аналізу. Необхідна система показників, яка б дозволяла всебічно охарактеризувати вивчаємий процес. У відповідності з цим нами розроблені вимоги до конструювання статистично достовірної системи показників, які зводяться до наступного:
1. Проблема вимірювання економічної ефективності природокористування може бути вирішена при умові використання єдиного узагальнюючого показника. Він не тільки не заперечує необхідність використання системи часних показників, відображаючих різні аспекти ефективності, але і взагалі не може бути сконструйований без цієї умови.
Щоб визначити ефективність використання окремих природних ресурсів в виробництві необхідно винайти такі методи визначення показників, які б обумовили можливість побудови узагальнюючого показника.
2. Одночасно використання узагальнюючого показника з системою окремих показників пред'являє ряд методологічних вимог. Система показників повинна мати характер ієрархії на чолі з узагальнюючим показником і декілька рівнів окремих показників, характеризуючи ефективність використання і відтворення елементів природи. Крім того, система показників повинна володіти економічною і методичною спільністю, базуючись на однаковій їх розмірності, тобто бути статистично достовірної і забезпечувати єдність результатів вимірювання.
3. До конструювання показників ресурсно-економічної системи ставиться основна вимога: щоб загальний показник повністю без залишку розкладався на окремі показники. Тільки при цій умові зміна узагальнюючого показника визивається зміною тих окремих показників, які обумовлюють його значення. Узагальнюючий показник повинен містити в собі реальні величини, якими оперує в даний момент економіка, використовуючи вартісний облік громадського виробництва. Структура показників системи узагальнюючих і часних (характеризуючих ефективність використання природних ресурсів) повинна бути витратною.
На наш погляд при оцінці використання природних ресурсів найбільш правильною являється точка зору прихильників, "витратного" варіанту побудови показників [60, 87,93]. При виявленні ефективності по "витратному" варіанту ведеться облік усіх даних по елементам витрат. Ці данні пов'язані з основними показниками діяльності. Далі, взаємозв'язок результатів з витратами більш тісний, чим взаємозв'язок результатів з ресурсами, так як витрати обумовлюючи результат діяльності, входять в нього органічно в той час як значна частина ресурсів, беручи участь в отриманні результату, не являється органічною складовою частиною. Крім того, "витратний" варіант дозволяє без додаткових коректив зводити часні показники ефективності використання окремих елементів природокористування в один узагальнюючий показник.
У зв'язку з цим логічним і обґрунтованим стане використання інтегрального показника економічної ефективності природокористування (ЕП), обумовленого відношення витрат ресурсів на виробництво продукції (В) до результату діяльності - товарної продукції (ТП):
(1)
Як уже відмічалося, узагальнюючий показник економічної ефективності природокористування повинен без залишку розділятися на часні показники, характеризуючи ефективність окремих компонентів виробництва, і що кожен із часних показників повинен мати однакову структуру і вимірники з узагальнюючим показником. Як вже було сказано, система показників для вимірювання ефективності природокористування і його елементів може бути представлена у такому вигляді
ПМ+ФМ (2)
де:
РС - затрати ресурсів та сировини;
УП - витрати на оплату праці і утримання персоналу;
А - амортизаційні відрахування;
РМ - ресурсомісткість продукції;
ПМ - працемісткість продукції;
ФМ - фондомісткість продукції.
Наведений вираз (2) відповідає усім названим умовам побудови статистично достовірної системи показників для виміру ефективності природокористування і його елементів.
Різноплановий ріст економіки виробництва передбачає покращення використання його елементів за рахунок зміцнення режиму економії, підвищення темпів науково-технічного прогресу, підвищення інтенсифікації виробничих процесів.
Орієнтація на ефективне природокористування обумовлює необхідність впровадження комплексу відповідних господарських заходів. Такий підхід приводить до висновку про необхідність проведення