розділ 2) [23]. Закон України "Про Службу Безпеки України" [64] ототожнює поняття "посадової" і "службової" особи, а Закон
"Про митну службу в Україні" всіх працівників митних органів відносить
до "посадових осіб", тоді як Митний кодекс України, який набув чинності пізніше, називає їх "службовими особами" [65]. У свою чергу, Основний Закон нашої держави у ст. ст. 19, 40, 56 розмежовує ці поняття. Цивільний кодекс України, наприклад, у нормах статей 1174-1176 оперує цими поняттями у зв'язці (посадова і службова особа, посадовою або службовою особою). Таким чином, відсутність чітких дефініцій окреслених термінів не дозволяє визначити: хто
в системі органів внутрішніх справ є посадовою або службовою особою, а саме від цього розмежування залежить визначення тих причин, які сприяють виникненню відносин з відшкодування шкоди, завданої громадянинові. На сьогоднішній день, даною проблематикою займаються більшість представників сучасної української правничої науки, такі як: В.Б. Авер'янов [66], М.І. Мельник [67], Т.Л. Оленченко [68; 69]. Прийняття нового Кримінального кодексу України ще більше загострило проблему співвідношення понять "посадова" і "службова" особа. Примітка до ст. 364 КК України містить таку дефініцію терміна "службової особи": службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями" [70]. М.І. Мельник, М.І. Хавронюк у доктринальному тлумаченні норм кримінального закону подають роз'яснення понять: 1) представники влади - це, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. До представників влади належать, зокрема, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, судді, прокурори, слідчі, оперативний склад СБУ, працівники міліції, інспектори державних інспекцій, лісничі, військові коменданти та інші; 2) Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, приватних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділами) тощо; 3) Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки з управління або користування державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями. Такі повноваження є у завідувачів складів, магазинів, майстерень, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів [70, с. 842].
Це визначення за змістом повністю відповідає дефініції терміна "посадова особа", яку містила ст. 164 попереднього КК України, тобто відбулась лише заміна термінів. Досліджуючи юридичну природу поняття "службова особа", необхідно виокремити такі властиві йому ознаки: а) наявність спеціальних повноважень, закріплених нормативно-правовими актами; б) право давати вказівки обов'язкового характеру як для громадян, так і для установ, безпосередньо не підпорядкованих за службою; в) право застосовувати заходи примусу у випадках, передбачених законодавством. В.Б. Авер'янов зазначає, що ці ознаки повинні враховуватись у розмежуванні посадових осіб і службових осіб. У свою чергу, слід погодитись з В.Б. Авер'яновим, що службова особа - це фізична особа, яка обіймає постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, посаду, пов'язану з виконанням спеціальних повноважень, наданих їй у встановленому законом порядку, стосовно осіб, що не перебувають з нею у службовому підпорядкуванні, і у випадках, передбачених законодавством, має право застосовувати заходи примусу
[66, с. 405].
З іншого боку, визначальною ознакою, яка дає підстави уніфікувати поняття "посадова особа", є виконання організаційно-розпорядчих функцій, які включають сукупність відповідних службових обов'язків. Здійснення цих функцій покладається на посадових осіб. Чинний Закон України "Про державну службу" до таких функцій відносить консультативно-дорадчі функції [71]. В юридичній літературі знайшло відображення широке розуміння поняття "посадова особа" - це службовець, діяльність якого з метою реалізації управлінських функцій має владно-розпорядчий характер і спрямована на організацію й забезпечення якості праці службовців та інших учасників службових відносин [72, с. 195]. Таким чином, базуючись на дослідженнях
В.Б. Авер'янова, Т.Л. Оленченко та інших, і погоджуючись з ними, можна запропонувати таке визначення терміна "посадова особа" - це службовець, який з метою постійного чи тимчасового управління організаційною структурою
і представництва її інтересів у зовнішніх відносинах наділений організаційно-владними повноваженнями і правомочний вчиняти службові юридичні дії [66, с. 408]. Звичайно, це визначення є загальним, але з ним важко погодитися з'ясовуючи хто є посадовою особою в системі органів внутрішніх справ України, оскільки з наведеного визначення ми бачимо, що посадова особа - це службовець. У свою чергу ст. 26 Закону України "Про державну службу" встановлює відповідні ранги державних службовців і передбачає, що під час прийняття на державну службу службовцеві присвоюється відповідний ранг. Разом з тим відомо, що військовослужбовцям присвоюються військові звання, працівникам ОВС - спеціальні звання,
- Київ+380960830922