РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОГО ПІДЛІТКА З НЕПОВНОЇ
СІМ’Ї
2.1. Діагностика рівня сформованості соціальної компетентності старшого
підлітка
Дослідно-експериментальна робота ґрунтується на теоретичних основах соціальної
компетентності старшого підлітка, розроблених у першому розділі.
Дана робота проходила в два етапи: констатуючий та формуючий експеримент.
Метою констатуючого експерименту було визначення рівнів сформованості
соціальної компетентності старших підлітків, зокрема з неповних сімей.
У ході констатуючого експерименту розв’язувалися наступні завдання:
1) дослідження рівня соціальної компетентності старших підлітків;
2) співвідношення рівня соціальної компетентності старших підлітків з повних та
неповних сімей;
3) визначення критеріїв сформованості соціальної компетентності;
Першим етапом роботи зі старшими підлітками був діагностичний, який передбачав
збір інформації та виявлення:
індивідуальних відхилень підлітка та соціальних проблем у розвитку та
самореалізації, що виникли у зв’язку з цими відхиленнями;
індивідуальних особливостей, можливостей підлітка, його позитивного потенціалу,
який утворює перспективу для індивідуального, індивідуально-компенсаційного
розвитку або шляхів найбільш раціонального здолання недоліків у розвитку,
навчальній підготовці та самореалізації;
особливостей життєвої позиції особистості, її відношення до саморозвитку,
самовдосконалення, можливостей досягнення соціально-педагогічних цілей,
активності в роботі над собою;
умов середовища, в яких проживає підліток та можливість для самореалізації.
Діагностичний етап дозволив виявити та виміряти індивідуально-психологічні
особливості особистості.
У соціально-педагогічній практиці систему методів соціально-педагогічної
діагностики умовно розділяють на дві основні групи: методи проведення
діагностичного дослідження та методи аналізу діагностичної інформації [216,
с.161].
Виходячи з цілей та завдань констатуючого експерименту, ми використовували
наступні методи:
діагностики:
соціально-педагогічне спостереження;
бесіда, інтерв’ю;
анкетування, тестування (діагностичні методики А.Шострома, В.Моросанова,
Т.Смірнова, Т.Кожевникова, Н.Стумбрис, Т.Сундукова, адаптовані до нашої
проблеми);
аналізу діагностичної інформації:
класифікації,
кореляції,
вивчення та аналізу документації (соціально-психологічна карта підлітка,
щоденники спостережень);
експертної оцінки;
обробки та інтерпретації даних (методи математичної статистики, оцінка,
узагальнення, систематизація та опис отриманих результатів)
Діагностичний інструментарій соціального педагога, окрім психологічних методик,
включає в себе аналіз документації: звіти, довідки, таблиці, медичні карти
тощо, ті документи, що є в наявності в будь-якому освітньому закладі, а також
специфічні методи соціальної роботи: метод соціальної біографії родини,
особистості, соціальна історія мікрорайону, діагностика соціального середовища
[172, с.5]. Метод аналізу документів – один з найбільш поширених у
соціально-педагогічній діяльності. Документи розділяються на:
- особистісні та безособистісні;
- офіційні та неофіційні;
- на первинні та вторинні. Первинні отримуються внаслідок спостереження або
опитування; вторинні – узагальнюють результати первинних.
Метод аналізу документів дозволяє, при необхідності, швидко отримати дані щодо
учасників експерименту, однак, слід враховувати у своїй діяльності, що окремі
види інформації швидко застарівають та потребують періодичного уточнення.
Метод спостереження використовується для зовнішніх проявів поведінки підлітка
без втручання у його дії. Систематична ретельна фіксація вчинків, поведінкових
реакцій, висловлювань виявляє реальні особливості особистості та можливі
закономірності її формування.
У ході соціально-педагогічного спостереження ми:
- з’ясовували індивідуальні особливості підлітків, їх манеру будувати відносини
з оточуючим соціальним середовищем, наявність соціально-психологічних проблем
як наслідок відхилень індивідуального розвитку;
- визначали соціально-психологічний потенціал респондентів; акценти життєвої
позиції;
- виявляли соціальне оточення учасників експерименту та його вплив на їх
самореалізацію.
Бесіда – це метод отримання та безпосереднього корегування інформації в процесі
безпосереднього спілкування. З метою уточнення висновків спостереження
проводилися бесіди та інтерв’ю з підлітками, їх однолітками, батьками та
вчителями.
Слід зазначити, що оцінки вчителів відрізнялися суб`єктивністю:
вчителі-предметники робили висновки щодо рівня соціальної компетентності
учасників експерименту, в основному, з оцінок успішності або неуспішності зі
свого предмету.
Метод інтерв`ю передбачає заздалегідь підготовлені питання кожному конкретному
респонденту. Під час інтерв’ювання використовувався розмовний стиль
спілкування, утворюючи звичне для респондентів середовище, враховували
можливості відповідаючого, часовий фактор, ліквідувався вплив третіх осіб.
Анкетування – це метод збору інформації шляхом письмового опитування
респондентів. За змістом кожна анкета охоплювала лише певну проблему.
У ході нашого дослідження використовувалися запитання щодо:
- фактів свідомості: виявлення думок, очікувань, планів на майбутнє;
- фактів поведінки: вчинки, дії, результати будь-якої реакції.
Тестування – метод дослідження з використанням стандартизованих завдань. Тести
супроводжувалися інструкцією з виконання завдань, ключем розшифровки отриманих
результатів та правилами їх тлумачення.
Діагностичні методики нами було адаптовано до віку і досліджуваної проблеми.
Суть діагностичних методик полягала в наступ
- Київ+380960830922