РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ
2.1. Загальна характеристика хворих
Усього в дослідженні приймали участь 75 обстежуваних. З них було 60 хворих
(чоловіків – 30 (50 %), жінок – 30 (50 %)) у віці від 36 до 80 років, в
середньому (58,4 ± 1,8) років. Контрольну групу складали здорові (без
захворювань легеневої системи) обстежувані (9 жінок, чоловіків 6, у віці
(52,1 ± 1,7 років)).
Діагноз захворювання був встановлений на підставі клінічних, рентгенологічних,
лабораторних даних, результатів дослідження функції зовнішнього дихання,
показників електрокардіографії. Розподіл хворих за ступенем тяжкості ХОзл
проводився відповідно Наказу МОЗ України від 28.10.2003 р. № 499 “Про
затвердження інструкцій щодо надання допомоги хворим на туберкульоз і
неспецифічні захворювання легенів” [37]. У всіх хворих було діагностовано ХОЗЛ
середнього ступеня тяжкості (ІІ): всередньому об`єм форсованого видиху за першу
секунду (FEV1) становив (58,7 ± 1,1) %.Всі пацієнти були співставні за віком,
статтю, ступенем тяжкості захворювання (р > 0,05).
Залежно від призначеного лікування пацієнти були розподілені на 2 групи:
– І група (контрольна) 30 (50 %) хворих у періоді загострення та протягом 2
місяців реабілітаційного періоду, що отримували традиційну базисну терапію
згідно ступеню тяжкості захворювання;
– ІІ група (основна) 30 ( 50 %) хворих із ХОЗЛ ІІ ступеня тяжкості у періоді
загострення та протягом 2 місяців періоду ремісії, які на фоні традиційної
базисної терапії, отримували синглетно-кисневу терапію протягом 14 днів двічі
на добу (інгаляції та всередину);
– ІІІ (здорова) група 15 здорових обстежуваних (без патологіх легеневої
системи).
Розподіл хворих в групах за статтю, віком та ступенем тяжкості захворювання
представлено у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих в групах за статтю, віком та ступенем тяжкості захворювання,
(M ± m)
Показники
Групи хворих
І (n = 30)
ІІ (n = 30)
Жінки (кількість)
16 (53,4%)
14 (46,6%)
Чоловіки (кількість)
14 (46,6%)
16 (53,4%)
Середній вік (років)
56,6 ± 2,2
59,4 ± 1,8
ОФВ1 (% від належного)
58,0 ± 1,1
59,3 ± 1,0
Вага
75,2 ± 1,6
79,4 ± 2,0
Зріст
169,6 ± 1,8
171 ± 1,6
Тривалість захворювання (роки)
9,3 ± 1,5
10,4 ± 1,0
Серед хворих І (контрольної) групи чоловіків було 14 (46,6 %), жінок 16 (53,4
%), середній вік склав (56,6 ± 2,2) років.
Серед хворих ІІ (основної) групи чоловіків було 16 (53,4 %), жінок 14 (46,6 %),
середній вік склав (59,4 ± 1,8) років.
Серед хворих ІІІ (здорової) групи чоловіків було 14 (60,9 %), жінок 9 (39,1 %),
середній вік склав (53,8 ± 3,7) років.
2.2. Клініко-функціональні та інструментальні методи дослідження
Перед початком дослідження всі хворі з ХОЗЛ знаходились в періоді загострення
захворювання.
Обстеження хворих проводили за наступною схемою (табл. 2.2.)
Таблиця 2.2
Схема обстеження хворих на ХОЗЛ
Обстеження
Дні лікування
День 0
Через 7 діб
Через 14 діб
Через 2 місяці
Загальний анамнез ХОЗЛ
Оцінка скарг
Загальний фізікальний огляд
Видача щоденника самоспостереження
Ведення щоденника самоспостереження
Повернення щоденника самоспостереження
Лабораторні дослідження крові (загальний аналіз, біохімія)
Загальний аналіз мокроти
Проведення ФЗД
Тест на зворотність бронхообструкції
Оцінка біофізичних та кристалооптичних параметрів КВВ
Визначення біофізичних та кристалооптичних параметрів крові
Визначення SaO2
Оцінка КОС та газового складу крові
Оцінка несприятливих явищ
Оцінка ефективності лікування
Примітка. * – проведені обстеження на протязі всього періоду лікування.
Клінічні симптоми ХОЗЛ визначали, оцінювали та аналізували за бальною шкалою до
лікування, через 7, 14 діб лікування та через 2 місяці після стаціонарного
лікування всім хворим в основній та контрольних групах.
Вивчали наступні симптоми ХОЗЛ:
Кашель:
0 ? немає;
1 ? слабкий кашель (незначне покашлювання зранку);
2 ? сильний кашель.
Кількість мокроти:
0 ? немає;
1 ? до 5 мл. за добу;
2 ? до 15 мл. за добу;
3 ? до 30 мл. за добу;
4 ? більше 30 мл. за добу.
Якісні характеристики (колір):
0? спонтанної мокроти немає;
1 ? без кольору;
2 ? біло ? сіра;
3 ? світла, жовто ? зелена;
4 ? темна, жовто? зелена.
Для оцінки суб'єктивної задишки була вибрана шкала МRCDS (в балах):
У мене з’являється задишка лише при значному фізичному навантаженні;
У мене з’являється задишка при ходьбі чи при підйомі вгору;
Через задишку я ходжу повільніше, ніж люди мого віку, або мені потрібно
зупинитися, для відпочинку при ходьбі в звичайному темпі по рівній місцевості;
Я зупиняюся через задишку, пройшовши 100 метрів, або через кілька хвилин ходьби
по рівній місцевості;
Через задишку я вимушений залишатися вдома чи вона у мене з’являється коли я
одягаюсь чи роздягаюсь.
Усім пацієнтам проводили клінічне обстеження, видавали щоденник
самоспостереження. Всі пацієнти на початку дослідження отримали стандартні
інструкції по веденню протоколу самоспостереження.
Хворі на ХОзл оцінювали по 4-х бальній шкалі залежно від вираженості симптомів
захворювання ХОзл-рахунок, який включав наявність та ступінь вираженості
задишки, кашлю, наявність та кількість харкотиння, що виділялося протягом 24
годин та її колір. Усі пацієнти щодня вимірювали та вказували добову кількість
інгаляцій b2-агоністів короткої дії у щоденнику. Враховували та порівнювали в
динаміці середній ХОЗЛ-рахунок протягом 7 діб: до 7 доби лікування (початкові
дані), протягом 7 діб через 14 діб лікування та протягом 7 діб після закінчення
стаціонарного через 2 місяці (кінцеві дані) всіх хворих основної та конт
- Київ+380960830922