РОЗДІЛ 2
ІНТОНАЦІЙНА ФОРМУЛЬНІСТЬ ФАНТАЗІЇ ДЛЯ ЛЮТНІ XVI СТОЛІТТЯ: МЕЛОДИКО-РИТМІЧНА
МОВА
Інтонаційна мова лютневої фантазії XVI століття складає один з найбільш
рельєфних її боків, що відразу притягує власною невимушеною красою та
загадковістю. З одного боку, відчувається, здавалося б, простота інтонаційної
мови, її близькість до інших жанрів, а з іншого – її особливість та своєрідна
складність. Відомий факт наявності загальностильового інтонаційного “простору”
XVI століття ще більш загострює питання щодо сутності мелодико-ритмічної мови
фантазії цього часу, її відношення до стильового контексту. Відповідно – до
особливостей втілення в жанрі лютневої фантазії доби Ренесансу визначаючих для
неї відношень “своє – чуже” та “старе – нове”.
Складаючи суттєву частину аналізу жанрів XVI століття, зокрема фантазії, аналіз
інтонаційної формульності посідає значне місце в багатьох працях західних
науковців [157; 138; 163; 144], а також в дослідженнях М. Харлапа та
М. Сапонова [81; 66]. І хоча це здійснюється безвідносно до визначення жанрів
або стилю того часу, в цих розробках випрацьовуються важливі для осмислення
жанру фантазії положення: визначаюча роль менестрельного усного музикування в
створенні та закріпленні конкретних типових зворотів; визнання формульності як
важливого закону існування авторської усної творчості від найдавніших часів до
Нового часу (М. Сапонов, М. Харлап [66; 81]). В аналізі ритмічного та ладового
боку формул – усвідомлення переваги (більшої здатності до типізації) ритму у
співвідношенні мелодичного та ритмічного компонентів зворотів; зазначення
зв’язку танцювальної ритміки світської добарокової музики з модальними
формулами та античною метрикою (М. Харлап [81]); обумовленість мелодичних
моделей модальною ладовою системою (Б. Майєр/B. Meier та частково
Є. Ходорковська [154; 84]).
Прагнучи висвітлити мелодико-ритмічну формульність ренесансової фантазії в
ракурсі її жанрово-стильового осмислення, необхідні аспекти аналізу було
виділено у три підрозділи. Перший присвячено розгляду основних типів
мелодико-ритмічних формул та їх ритмічних інваріантів, другий – аналізу
прийомів використання цих зворотів. У третьому підрозділі приділяється увага
порівняльному аналізу мелодико-ритмічної мови фантазії з іншими
жанрово-стильовими напрямами доби Ренесансу.
2.1. Основні типи мелодико-ритмічних формул фантазій
Ритмічні інваріанти формул
Основні мелодико-ритмічні формули фантазії можна умовно розділити на три типи
за наявністю переважаючих ритмічних фігур: ті, що починаються з пунктирного
ритму, що мають синкопований ритм, або ті, в яких відсутні ці ознаки.
У першому випадку виділяється група зворотів з ритмічним рішенням [1 Оскільки
ритмічна тривалість у лютневих табулатурах того часу є відносною, цей ритмічний
малюнок, як і інші наведені нижче ритмічні приклади, можуть трактуватися
пропорційно збільшеними або зменшеними. У різному тривалісному вигляді ці
фомули зустрічаються і в розшифровках фантазій, як це демонструють наведені
нижче приклади.]. Така формула має безліч вишуканих мелодичних втілень, які
його нібито вдягають у різнокольорову одежу. Проте серед цих мелодичних
вирішень виокремлюються й найбільш усталені. Це звороти, що характеризуються
поступеневим висхідним чи низхідним мелодичним рухом в обсязі чистої квінти,
або формули, що відрізняються від попередніх наявністю секундового кроку у
протилежному напрямі та меншим обсягом – чиста кварта [2 На ці формули, також
як і на інші формули з пунктирним ритмом, як на типові для творів Франческо да
Мілана, вказав Е. А. Вайненд/Е. A. Wienandt [177].]:
Приклад 2.1.1.
а) Л. Мілан Фантазія № 6, тт. 1-4 б) Нарваес Фантазія № 1, тт. 14 -16
в) Л. Мілан Фантазія № 14, тт. 1, 2 г) Л. Мілан Фантазія № 18, т.50 д) Мудара
Фантазія № 10, тт. 100-103
Часто привертали увагу лютністів й ті фігури, в яких є хід по звуках мінорного
тризвуку в обсязі чистої квінти, або що укладаються у діапазон чистої кварти
або терції з обов’язковим терцевим ходом (приклад 2.1.2). Розбіжності між
сталим ритмічним виглядом та даними мелодичними відтвореннями зустрічається в
даному випадку нечасто:
Приклад 2.1.2.
а) Л. Мілан Фантазія № 3, тт. 1-4 б) Молінаро Фантазія № 9, тт. 21, 22 в)
Нарваес Фантазія № 13, тт. 1-5
Серед формул цього ж типу можна виділити звороти, ґрунтом яких є ритмічна
фігура . У мелодичному відношенні ці формули різноманітніші, але і в них є
аналогічні до розглянутих усталені мелодичні вирішення:
Приклад 2.1.3.
а) Л. Мілан Фантазія № 1, тт. 36 -38 б) Ф. да Мілано Фантазія № 30, т.1 в)
Каргель Фантазія, тт. 1, 2
Вирізняються з цього типу формул ті, які визначає тривалий гамоподібний рух із
вкрапленням де-не-де інтонацій оспівування. Завдяки частим у цих випадках
дрібним тривалостям, такі фігури тяжіють вже до суто інструментального
віртуозного вигляду. Знаменним є при цьому те, що саме в цих формулах
спостерігаємо більшу інтонаційну творчість: їхнє мелодичне розгортання веде до
зменшення відповідності між мелодичним та ритмічним боком звороту (приклад
2.1.4. а). Більш точно повторюваними з цих формул можна вважати лише такі, що
мають обмежений діапазон – від сексти до нони (приклад 2.1.4. б, в).
Приклад 2.1.4 [3 Нумерація тактів у виданні, з якого запозичені приклади
фантазій Франческо да Мілана [20], здійснюється згідно з табулатурними тактами.
При цьому тактові риски в розшифровці А. Несса проставлені рідше.].
а) Фр. да Мілано Фантазія № 81, тт. 12-17
б) Нарваес Фантазія № 13, тт. 46-48 в) Ф. да Мілано № 56, тт. 49-51
Наступн